Бучацька ратуша

Бучацька ратуша
Бучацька ратуша
49°03′44.60″ пн. ш. 25°23′41.70″ сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури національного значення
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Тернопільська область, м. Бучач, Майдан Волі
Архітектурний стиль	пізнє бароко
Автор проєкту	Бернард Меретин
Архітектор	Бернард Меретин
Засновник	Микола Василь Потоцький
Будівництво	1750/1751/бл. 1743—1758
Реліквії	скульптура Й. Г. Пінзеля
Стан	на реставрації
Бучацька ратуша (Україна)
Бучацька ратуша у Вікісховищі

Бу́чацька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури середини XVIII століття в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена 1750 (1751, або близько 1743—1758) р., за іншими даними — час невідомий) у стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоган-Георг Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький. Легенда оповідає про те, що фундатор ратуші хотів, щоб вона була вищою від львівської Вежі Корнякта.^[джерело?] Після 1920 р. будівлю віддали під житло та крамниці. 1982—1992 рр. у ній діяли районний історико-краєзнавчий музей і дитяча художня школа. Перебуває на реставрації з середини 2000-х років.

Історія

За одними даними, збудована в 1750 році.[1] За іншими — у 1751 році,[2] або точний час спорудження невідомий, приблизно можна вказати 1743—1758 роки .Зведена в стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Й. Г. Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький.[3] У XIX столітті на першому поверсі діяли повітові староство та рада.^[джерело?][4]

Опис

Микола Василь Потоцький — фундатор

Ратуша зі старим завершенням

Фасад перед Другою світовою війною

Розташована в нижній частині міста посеред невеликого майдану, гармоніює з ландшафтом, вирізняється чітким окресленням об'ємів і досконалістю пропорцій.

Споруда має яскраво виражену вертикально-центричну композицію вежового типу. На двоповерховий кубічний об'єм спирається двоярусна вежа з великими вікнами. Пластику стін підкреслюють пілястри, крок і кількість яких неоднакові: на головному фасаді — 6, на задньому — 5, на бічних — по 4; вони закінчуються капітелями коринфського ордеру і значно урізноманітнюють площину фасадів. Архітектурні форми позначені вишуканою, плинною пізньобароковою пластикою. Троє дверей нині — нижче від рівня майдану (культурний шар за 250 років піднявся на 1 м). Головний фасад ратуші повернутий до заходу, на його фронтоні — картуш із родинним гербом «Пилява» фундатора ратуші Миколи Василя Потоцького. На фігурному щиті з перехрещеними військовими атрибутами — напис «М. Р. S. К.» («Микола Потоцький — староста Канівський»). Внутрішній простір поділений на 12 зал; поверхи з'єднані гвинтовими сходами. За скульптурним оздобленням та органічним синтезом мистецтв Бучацька ратуша не має аналогів в архітектурі України XVIII століття. Бучацька ратуша є справжнім витвором архітектурного мистецтва. Ця будівля унікальна тим, що являє собою класичний стиль бароко. Подібних будівель, що збереглися до наших днів майже в первозданному вигляді, в Україні не так вже й багато.

Скульптури

Початково фасад прикрашали 14 фігур[5]; образи взяті з Біблії та античної міфології. Скульптури відзначаються експресією пластичної мови та динамізмом композиції; тесані з монолітного каменя-вапняку, подекуди є вставки. Частина з них втрачена під час пожежі 29 липня 1865, кілька півфігур-каріатид під балконами на фасадній стіні знищені в середині 1950-х. Збереглися 9 статуй (усі пошкоджені): композиції (висота — 195 см) «Геракл роздирає пащу Немейському левові», «Геракл убиває Лернейську гідру», монументальні статуї бога морів Посейдона та юнака Давида — переможця велетня Голіафа й інші. Нині львівські скульптори під керівництвом Дмитра Крвавича виконують копії статуй; вони займуть місце на ратуші, оригінали зберігаються в музеї.

Годинник

До 1847 року на верхньому ярусі вежі був годинник.[5] У 2002 році на вершини вежі встановили чотири циферблати годинника[6].

Реставрації

Бучацька ратуша

Осінь 2014

Осінь 2013

Осінь 2013

Літо 2015

• У 1985 році уклали договір про рестарацію.[7] У 1986—1989 роках ратушу реставрували працівники Кам'янець-Подільської реставраційної майстерні (керівник С. А. Токар) [8]. Державне львівське підприємство «Укрзахідпроектреставрація» у 1987 році взяло з ратуші 16 кам'яних скульптур на реставрацію.[9] Під час виконання робіт громадськість Бучача, зокрема, Олексій Жовковський на сторінках газети «Золота Пілава» висловлював занепокоєння ходом та якістю проведених робіт, які мали завершити 1988 року.[10] Було добудувано дерев'яну вежу, барокову за формою і відповіднішу стилю будівлі, ніж те, що було за часів СРСР (невисокий шпиль з п'ятикутною радянською зіркою, якого тут історично не було).
• У 2000-их реставрація відновлена, але через брак коштів досі не завершена. Востаннє державні кошти виділялись у 2007—2008 роках.[11]
• Допомогти в реставрації ратуші та прилеглої території готові австрійські архітектори. Але умовою реставрації європейським коштом є перенесення пам'ятника Тарасові Шевченку за межі архітектурного ансамблю ратуші, позаяк він суперечить архітектурній цілісності комплексу, та недавно спорудженого пам'ятника Пінзелю.[9]
• До фестивалю «Дні Пінзеля» (2016) відреставрували східний фасад нижньої частини ратуші.
• У 2015 і 2016 роках міська рада виділила по 1 млн грн. У випадку перевиконання бюджету-2016 планують ще 300 тис.[11]
• Ремонт планують завершити 2018 року, станом на жовтень 2017 року відреставровано тільки 40 %. Загальна кошторисна вартість складе 10 млн 400 тис. гривень[12].

Див. також

• Бефруа
• Собор святого Юра

Примітки

1. Вуйцик В. С. Нові штрихи до творчої біографії Бернарда Меретина [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії архітектури та містобудування. — Львів, 2001. — Т. 241 (CCXLI). — С. 517.
2. Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 134, 142.
3. Лильо О. «Фірма» Бернарда Меретина // Діяльність будівничих Львова першої половини XVIII ст. в контексті європейських зв'язків: особливості формування і розбудови [Архівовано 4 січня 2017 у Wayback Machine.].
4. БУЧАЧ | Бучацька громада | Тернопільська область. Тернопільщина (укр.). 17 листопада 2022. Процитовано 12 жовтня 2024.
5. Бучач. Карта історико-культурної спадщини - Shtetl Routes - Театр NN. shtetlroutes.eu (укр.). Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
6. Шовчко В. Ратуша в Бучачі [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Zabytki.ua.
7. Береги свободи слова… — С. 168.
8. Бучацька ратуша – пам’ятка архітектури 18 століття - ternopil-future.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
9. Конанець О. Спільна спадщина: австрійські науковці беруться врятувати Бучацьку ратушу (фото Юрій Остапа) [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Оксана Конанець // Портал «А4». — 2014. — 20 жовтня.
10. Повернімо Бучачу красу // Золота Пілава. — 1991. — № 23—24 (22 лют.). — С. 4.
11. Мельничук В. У неділю — день міста // Нова доба. — 2016. — № 31 (29 лип.). — С. 2.
12. Бучацьку ратушу повністю відреставрують вже наступного року на YouTube // TV-4. — 2017. — 3 жовтня.

Література

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Дуда І. Бучацька ратуша // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 206—207. — ISBN 966-528-197-6.
• Жарких М. І. Ратуша в Бучачі [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Історія українського мистецтва: В 6 т. // К., 1968. — Т. 3.
• Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 153.
• Лильо О. Майстер-будівничий Мартин Урбанік // Діяльність будівничих Львова першої половини XVIII ст. в контексті європейських зв'язків: особливості формування і розбудови.
• Логвин Г. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки. — Київ, 1968.
• Рибчинський О. Ідеологічне підґрунтя формування архітектури ратуш в містах Галичини [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 146—149.
• Чорній О. Бучацька ратуша знову потребує допомоги // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 168—169. — ISBN 978-966-528-289-1.

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Про реставрацію Бучацької ратуші // Бучацькі новини.

• Конанець О. Спільна спадщина: австрійські науковці беруться врятувати Бучацьку ратушу (фото Юрій Остапа) [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Оксана Конанець // Портал «А4». — 2014. — 20 жовтня.
• Тернопільщина: Бучацький фотограф показав, як зараз вигладяає історична ратуша з середини (фото) [Архівовано 12 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Доба. — 2014. — 7 квітня.
• Світлина ратуші та ринкової площі до бомбардування міста московитами // Polona.pl.
• Знову зазвучала бучацька ратуша // Бучацькі новини. — 2012. — 31 серпня.
• Бучацька ратуша на фільмі з дрона (2018) [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.].