Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бучацька гімназія.
Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка
Будівля Бучацької гімназії (нині — імені В. Гнатюка), осінь 2013
КраїнаУкраїна Україна
49°03′40″ пн. ш. 25°23′52″ сх. д. / 49.06111° пн. ш. 25.39778° сх. д. / 49.06111; 25.39778
Засновано1993
Адресавул. Шкільна, 4
CMNS: Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка у Вікісховищі

Бучацька гімназія імені Володимира Гнатюка — середній навчальний заклад у м. Бучачі на Тернопільщині.

Коротка історія

Володимир Гнатюк

Утворена в період після відновлення Української державности. 20 серпня 1993 р. представник Президента України в Бучацькому районі Ілля Козира видав розпорядження № 235 про відкриття двох гімназійних класів. У 2000 році закінчилося організаційне становлення гімназії — відбувся перший випуск гімназистів.[1]

Приміщення

Приміщення гімназії споруджене в 1890-х роках. За даними бучананина-емігранта, діяча українського товариства «Просвіта» Івана Бобика — в 1897—1898 роках[2].

Авторами проєкту українські дослідники називають архітекторів Джованні Батісту Феррарі й Топольницького[3], польські — архітекторів зі Львова Тадеуша Мостовського та Гіполіта Слівінського.[4]

Круглі ніші для погрудь Словацького, Міцкевича, Красінського

На фасаді будинку над вікнами другого поверху збереглися круглі ніші з підставками, на яких свого часу були погруддя польських поетів-провісників Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Зиґмунт Красінського.[4]

У приміщенні гімназії діяли:

Відомі люди

Вчителі

Учні СШ № 1 та гімназії ім. Володимира Гнатюка

Бучацька середня школа (№ 1)

Не плутати з Бучацька середня загальноосвітня школа № 1.

Бучацька гімназія ім. В. М. Гнатюка

Серед випускників — Мар'яна Максим'як, українська поетка, прозаїк, громадський діяч.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Сайт Бучацької гімназії ім. В. М. Гнатюка [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.].
  2. ↑ Бобик І. Бучач і його міщанство // Бучач і Бучаччина… — С. 453.
  3. ↑ Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 16.
  4. ↑ а б Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 22.
  5. ↑ Історія Бучацької гімназії у світлинах від Бучацького краєзнавчого музею - Бучацькі справи (укр.). 26 листопада 2022. Процитовано 3 березня 2024.
  6. ↑ Указ Президента України від 1 жовтня 2016 року № 427/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти»
  7. ↑ БЕВЗ Микола Валентинович. Тернопільщина (укр.). 13 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2024.
  8. ↑ Людина сильна друзями. Володимир Бугров.
  9. ↑ Гаврилишин Б. Залишаюсь українцем: спогади. — Видання 2-е, без змін. — К. : університетське видавництво «Пульсари», 2012. — С. 20. — ISBN 966-7671-96-8 (серія), ISBN 978-617-615-012-1.
  10. ↑ Станкевич М. Бучач та околиці. Маленькі образки — Львів : СКІМ (Спілка критиків та істориків мистецтва), 2010. — С. 241. — ISBN 966-95709-0-4.

Джерела

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
  • Бучач. Фотопутівник / автор тексту М. Козак, літредактор П. Бубній. — Тернопіль : ВАТ «Збруч», 2010. — 64 с., іл.
  • Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонар, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
  • Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 208 s., 118 il. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)

Посилання