Бучацька учительська семінарія

Бучацька учительська семінарія — назва кількох навчальних закладів у м. Бучач (нині Тернопільської области, Україна)[1]

Бучацька чоловіча учительська семінарія

Діяла при місцевому монастирі оо. Василіян з 1856 року.[2] За даними о. Романа Луканя, припинила діяльність у 1870 році.[3] За даними Николи Андрусяка[4] (також Ярослава Стоцького[5]), останнім роком діяльности був 1865. У джерелах можна зустріти іншу її назву — препандія,[6] або препаранда[7][8] (Осип Залеський стверджував, що з «препаранди» потім утворились Бучацькі вчительські семінарії.[7]). У той час, можливо, єдиний такий освітній заклад у Галичині, який вели василіяни.[9] Створена з доручення уряду Австрійської імперії. Навчання тривало два роки.[7] Випускники отримували право працювати вчителями народних шкіл.[9]

Бучацька жіноча учительська семінарія

Державний австрійський шкільний закон 1869 р. вніс суттєві зміни у процес підготовки вчителів: замість існуючих учительських препаранд запроваджували нові навчальні заклади — чоловічі та жіночі вчительські семінарії.[10]

Бучацька вчительська жіноча семінарія польського Товариства школи людової діяла до 1930 року (зокрема, в 1927—1929 роках[11]), однак її закрили з «ощадностевих причин».[12]

Див. також

• Освіта в Бучачі
• Учительські семінарії

Примітки

1. Діяльність Бучацьких ченців у 1712—1946 рр. [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Бучацька єпархія УГКЦ.
2. Бучач… — С. 200.
3. Лукань Р. ЧСВВ Причинки до історії Бучацьких шкіл — С. 765.
4. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 55.
5. Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні… — С. 209.
6. Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні… — С. 95, 209.
7. Залеський О. Наше шкільництво від сивої давнини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 818.
8. Причинки до історії Бучацьких шкіл // Записки Чину Святого Василія Великого. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 756.
9. Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні… — С. 95.
10. Маслій Г. Підготовка вчителів у жіночих середніх навчальних закладах: ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ контекст (друга половина ХІХ — початок ХХ СТ.) // Наукові записки. Серія: Педагогіка. — 2009. — № 1. — С. 81.
11. Ф. 419. [Архівовано 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — С. 167.
12. Д-р Мельник П. Бучацька гімназія в 20-х і 30-х роках ХХ-го столілля // Бучач і Бучаччина… — С. 213.

Джерела

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Бучач // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 200.
• Лукань Р. ЧСВВ Причинки до історії Бучацьких шкіл // Записки Чину Святого Василія Великого. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 764—765.
• Стоцький Я. Бучацький монастир отців Василіян: на службі Богові й Україні. До 300-ліття заснування. — Жовква : Місіонер, 2011. — 216 с. + 24 с. вкл. — ISBN 978-966-658-239-6.
• Meissner A. Galicyjskie seminaria nauczycielskie na tle szkolnictwa pedagogicznego w monarchii austro-węgierskiej [Архівовано 28 березня 2017 у Wayback Machine.] // Studia Pedagogiczne Akademii Świętokrzyskie. Studia Pedagogiczne. Problemy Społeczne, Edukacyjne i Artystyczne. — Kielce, 2003. — T 14. — S. 83—96. (пол.)
• Gazeta Narodowa. — 1868. — № 223 (27 września). (пол.)

Посилання

• Діяльність Бучацьких ченців у 1712—1946 рр. [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Бучацька єпархія УГКЦ.