Буряківський Юрій Олександрович

Буряківський Юрій Олександрович
Народився22 травня (4 червня) 1914 Редагувати інформацію у Вікіданих
Речиця, Мінська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер18 липня 1973(1973-07-18) (59 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 Білоруська Народна Республіка
 Білоруська РСР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, драматург Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладКомсомолець України і Комуніст Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникрадянсько-фінська війна і німецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСпілка радянських письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВКП(б)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Ю́рій Олекса́ндрович Бурякі́вський (4 червня 1914 Речиця — 18 липня 1973, Київ) — український радянський письменник, драматург; член Спілки радянських письменників України з 1947 року.

Життєпис

Народився 22 травня [4 червня] 1914(19140604) року у місті Речиці (нині Гомельська область, Білорусь) у сім'ї службовця. 1928 року закінчив семирічну школу, 1932 року — трирічну школу фабрично-заводського навчання[2].

Після закінчення навчання, як юний кореспондент, був направлений в київську молодіжну газету «Молодий пролетар»; з 1934 року працював у газеті «Комсомолець України» і з того часу почав виступати у пресі з нарисами і літературно-критичними статтями[2].

З червня 1936 року у Червоній армії[3]. Писав оповідання, які пізніше утворили книгу «Місто, не зазначене на карті»[2]. Член ВКП(б) з 1939 року.

Після демобілізації працював у газеті «Комуніст». Як спеціальний кореспондент «Комуніста» брав участь у радянсько-фінській війні. Опублікував у журналах низку «Фінських новел»[2].

Під час німецько-радянської війни працював в армійській газеті «За честь Батьківщини»[3], писав нариси і оповідання[4]. Мав військові звання старшого політрука, капітана, майора. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (21 січня 1943; 4 жовтня 1943), медалями «За бойові заслуги» (31 серпня 1942), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[3]. У 1944—1945 роках перебував на Закарпатті[4].

Помер у Києві 18 липня 1973 року[5].

Творчість

Писав українською і російською мовами. У творчому спадку:

  • Збірка оповідань і нарисів «Ріки шумлять» (1946)[a];
  • Літературний запис розповіді Євгена Патона «Спогади Патона: Документальна повість» (1954, російською мовою)[b];
  • Збірка оповідань та нарисів «Розповіді моїх друзів» (1959);
  • Збірка оповідань «На світі варто жити» (1962, російською мовою)[c];
  • Збірка оповідань «Вітри різних широт» (1964, російською мовою)[d];
  • Роман-дилогія «Не зречуся!» (книги 1–2, 1971—1974, російською мовою)[e];
п'єси

Автор кіносценарію до фільму «Світ, повернутий до сонця» (1964, Українська студія хронікально-документальних фільмів)[8].

Переклав п'єсу Самуїла Альошина «Все залишається людям»[8].

Виноски

  1. Відтворено революційну боротьбу трудящих Закарпаття за соціальне і національне визволення[5].
  2. Перекладений англійською, французькою, іспанською та корейською мовами[4].
  3. Про героїку німецько-радянської війни[5].
  4. Про героїку німецько-радянської війни[5].
  5. Присвячений життю Юліуса Фучика.
  6. Зокрема у театрах у Будапешті, Бухаресті, Відні, Пекіні, Шанхаї та інших містах[7].
  7. Режисер Бенедикт Норд, у головні ролі — Віктор Добровольський[8].
  8. У головній ролі — Аркадій Аркадьєв[8]
  9. Режисер Я. Шкода[8].
  10. У головній ролі Ернст Буш[8].
  11. Перекладена на грузинську, татарську, латвійську, казахську та інші мови народів СРСР[7]).

Примітки

Література

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia