Молодь України (газета)

Молодь України

Логотип газети
Країна	СРСР і  Україна
Тип	періодичне видання
Мова	українська
Формат	B4
Засновано	1921, 1943
Власник	ТОВ «Видавничий дім «Молодь України».
Головний редактор	Ольга Журавльова
Припинення публікацій	лютий 2019
Головний офіс	01008, Київ-8, а/с №1.
Передплатний індекс (Укрпошта)	60980
Нагороди

Старий логотип газети

«Молодь України» — колишня українська газета, що виходила з 1921 до 2019 року^[джерело?]. За часів СРСР — орган ЦК ЛКСМУ, український аналог Комсомольської правди.

Історія

У 1921 році в Харкові видавали газету «Вісті Центрального Комітета Комуністичної Спілки молоді України». 1922 року її було перейменовано на «Молодой рабочий» (укр. Молодий робітник), що виходила двічі на тиждень російською мовою.[1] У січні 1924 року (з № 6 за 27 січня) газету було перейменовано на «Молодой ленинец» (укр. Молодий ленінець). Газета стала виходити 3 рази на тиждень, видавцем був Центральний та Харківський Комітет ЛКСМУ. 1925 року з'явився літературний додаток.[2]

З 2 грудня 1925 року газета стала видаватися українською мовою та змінила назву на «Комсомолець України». У Харкові було видано 155 номерів, останній − 9 липня 1934 року. 1934 року столицею України став Київ і «Комсомолець України» переїхав до Києва. Газета виходила друком до 1941 року.[3]

Газета виходила друком і під час Другої світової війни, перебуваючи тимчасово в евакуації.^[джерело?] З 10 жовтня 1943 року стала виходити у Харкові під назвою «Молодь України», перший номер був одночасно 4677-м, вийшло 64 номери до квітня 1944 року. З 1944 року виходить у Києві. Газета була органом Центрального та Київського комітетів ЛКМСУ у 1944—1953, органом ЦК ЛКМСУ у 1953—1990 роках.

Популярність газети серед читачів особливо зросла в 1960—1980-х роках, коли її тираж наближався до мільйона, а передплатників було — сотні тисяч.^[джерело?]

Газета нагороджена трьома орденами — орденом Вітчизняної війни, орденом Дружби народів та орденом Трудового Червоного Прапора.

Автори

За роки свого існування «Молодь України» була трибуною для багатьох публіцистів, письменників, поетів. Серед них: Василь Симоненко, Максим Рильський, Андрій Малишко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Віталій Коротич, Іван Драч, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Василь Стус, Станіслав Тельнюк, Іван Світличний, Сергій Грабовський, Анатолій Матвійчук, Віктор Мазаний.

Див. також

• Україна молода

Примітки

1. Молодой рабочий . — Х., 1922—1924. Газети України 1816—1960 років. Газетний фонд НБУВ. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 28 червня 2022.
2. Молодой ленинец: всеукр. газ. рабочей молодежи. — Х., 1924—1925. Газети України 1816—1960 років. Газетний фонд НБУВ. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 28 червня 2022.
3. Комсомолець України: орган Центр. та Київ. ком. ЛКСМУ. — Київ ; Харків, 1925—1941. Газети України 1816—1960 років. Газетний фонд НБУВ. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 28 червня 2022.