Болеслав I Хоробрий

	Болеслав I Хоробрий; пол. Bolesław I Chrobry
	Болеслав I Хоробрий
Прапор	Король Польщі
14 квітня 1025 — 17 червня 1025
(під іменем Болеслав I)
Коронація:	14 квітня 1025
Наступник:	Мешко II В'ялий
Прапор	Князь Польщі
992 — 1025
(під іменем Болеслав I)
Попередник:	Мешко I
Наступник:	Безприм
Прапор	Князь Богемії
1003 — 1004
(під іменем Болеслав IV)
Попередник:	Болеслав III Рудий
Наступник:	Яромир
Народження:	967; Познань
Смерть:	17 червня 1025; Краків
Поховання:	Базиліка святих Петра і Павла, Познань, Польща
Країна:	Польське князівствоd
Рід:	П'ясти
Батько:	Мешко I
Мати:	Дубравка Чеська
Шлюб:	1) Емнильда;; 2) Юдита Угорська;; 3) Емнільда;; 4) Ода
Діти:	Безприм, Регелінда, Мешко, Отто, Матильда та ще 2 доньки
	Медіафайли у Вікісховищі

Болесла́в I (пол. Bolesław I; 966 або 967 — 17 червня 1025) — польський князь (992—1025) і король з 1025 року, князь Богемії (як Болеслав IV) у 1003—1004 роках. При ньому межі Польської держави простягалися від Ельби і Балтійського моря до Карпат й Угорщини; від Чехії до Волині. Він поєднав під своєю владою всі північно-західні слов'янські країни, завоював Гданськ, Краків, Сілезію й Моравію. Національний герой Польщі. Прізвисько — Хоро́брий (пол. Chrobry).

Біографія

Походив із династії П'ястів. Батько — Мешко I, мати — Дубрава (Дубравка), дочка чеського князя Болеслава І Грізного.

…Був бо великий і важкий Болеслав, що і на коні ледве міг сидіти, але швидкого розуму…^[1]

На з'їзді в Квадлінбурзі^{[джерело?]} 23 березня 973 року маленького Болеслава залишили при королівському дворі заручником^[2], у 978 році його відпустили додому. У 984 році, у віці 16 або 17 років, він одружився^[3]. Про те, хто була його дружина, невідомо; є такі версії: або невідома на ім'я дочка маркграфа Майсенського Рікдага, або Юдіта, донька угорського князя Гейзи. Найімовірніше, нею була Емнільда — дочка лужицького князя Добромира, мати Мешка II (народився в 990 році).

Після смерті батька 25 травня 992 року Болеслав приймає владу, вигнавши з Польщі свою мачуху Оду та трьох зведених братів, після цього осліпив Одилена і Прибивоя — впливових керівників опозиції. Цього ж року він надає військову підтримку імператору Оттону III у його поході на Стодоран^[4].

У 999 році приєднанням Краківської землі Болеслав завершив процес формування Польської держави. У війнах зі Священною Римською імперією (1003—1005, 1007—1013, 1015—1018) зумів відстояти незалежність королівства Польського.

У 1000 році він урочисто приймав імператора Оттона III у Гнезні де й добився організації самостійної архієпископської кафедри, куди переніс мощі папського місіонера, мученика Адальберта. Відтоді Польща входить у тісні зносини з Папою і запроваджує богослужіння латинською мовою.

У квітні, коли був убитий управитель Мархії Місненьської Екегард, Болеслав зайняв Лужицю і Мільсько та видав свою дочку Регелінду за сина Екегарда Германа, після чого встановив свій контроль над Мархією.

Болеслав I втрутився також і в чеські справи. Тамтешній князь Болеслав III Рудий був жорстоким правителем і проти нього піднявся бунт. Це дало змогу польському королю, за допомогою Вршовців, посадити на чеський трон свого брата Владивоя I. Владивой зв'язався з Генріхом II, німецьким імператором, але через кілька місяців, помер. Болеслав Хоробрий допоміг Рудому повернутися до влади. Чехія була під контролем Польщі з 1003 по 1004 рік. Однак Генріх ІІ посадив на трон брата Рудого Яромира, який усунув владу Польщі над Чехією. Моравія залишалася за Польщею в 1003—1031 роках. До 1031 року в складі Польщі перебували племена словаків.

1005 року — німці захопили Лужицю і Мільсько.
1007 року — Болеслав I повторно захопив Лужицю і Мільсько і з військом підійшов до Магдебурга.
1013 року — мир з Німеччиною, допомога Генріха II в поході на Русь. Закріплення за Польщею Лужиці і Мільсько.
1017 року — відбувся похід німців проти Польщі.
1018 року — підписаний Вічний мир між Польщею та Священною Римською імперією. Так званий Бауценський мир за яким Генріх мав визнати за ним ленні права на Лужицю.

У 1018 році покликаний своїм зятем, київським князем Святополком Окаянним, рушив на Волинь, розбив Ярослава Мудрого на берегах Західного Бугу, захопив Київ і, замість того, щоб передати його Святополку, сам засів у ньому. Але кияни, обурені грабіжництвом його дружини, почали бити поляків, і Болеслав змушений був залишити Русь у 1019 році. Польща втримувала за собою Червенські міста до 1030 року.

Болеслав дуже багато сприяв насадженню християнства в Польщі, за що, незадовго до його смерті, духовенство сприяло отриманню королівського титулу. У 1025 році відбулася коронація Болеслава I королівською короною.

Галерея

Пам'ятник Болеславу I у Вроцлаві
20 злотих 1925 року з портретом Болеслава Хороброго
Польща у 992-1025
Пам'ятник Болеславу I у Гнезно
Болеслав I Хоробрий і Святополк I Окаянний біля Золотих воріт Києва (картина Яна Матейка)
Коронація Болеслава I у Гнезно (Картина Яна Матейка)

Примітки

↑ Нестор-літописець: Повість врем'яних літ
↑ Annales Altahenses maiores. MGH, SS. — Hannover, 1868. — Bd. XX. (нім.)
↑ Annales Kamenzenses. MGH, SS rer. Germ. in us. schol. [Bd. XI]. Hannover. 1866 (нім.)
↑ Thietmar von Merseburg. Chronik // Ausgewaehlte Quellen zur deutschen Gechichte des Mittelalters. Bd. 9. — Berlin, 1966. (нім.)

Джерела

Плахонін А. Г. Болеслав I Хоробрий [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 331. — ISBN 966-00-0734-5.
Юсупович А. Чи ходив Вололимир Великий на/до ляхів? (польсько-руські відносини наприкінці Х — на початку ХІ с.) // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 5 (524) (вер.—жовт.). — С. 43—69. — ISSN 0130-5247.