Бозутиніб
Бозутиніб (англ. Bosutinib, лат. Bosutinibum) — синтетичний лікарський препарат, що належить до групи інгібіторів Bcr-Abl-тирозинкінази[1][2], що застосовується перорально.[3][4][5] Бозутиніб синтезований у лабораторії компанії «Wyeth», подальші дослідження та маркетинг препарату проводила компанія «Pfizer»[6], у 2012 році босутиніб отримав схвалення FDA для клінічного застосування.[5] Фармакологічні властивостіБозутиніб — синтетичний лікарський засіб, який належить до групи інгібіторів протеїнтирозинкінази. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту Bcr-Abl і SRC тирозинкінази. Це призводить до пригнічення проліферації та збільшення апоптозу в чутливих до препарату клітинних лініях, а також у щойно уражених лейкемічних клітинах, у тому числі резистентних до іматинібу.[1][2] Хоча бозутиніб також інгібує рецептори тирозинкіназ c-Fms та EphA, кінази сімейства Trk, кінази сімейства Axl, кінази сімейства Тес та низку інших тирозинкіназ, а також кальмодулінзалежні кінази CAMK2G і CAMK1D, він є більш селективним препаратом, та має нижчу активність щодо білків c-kit та PDGF-β.[3][4][5] Бозутиніб застосовується як самостійний препарат, так і в комбінації з іншими препаратами для лікування чутливих до препарату форм хронічного мієлолейкозу із наявністю філадельфійської хромосоми, у тому числі у випадку бластного кризу.[3][4][5] При застосуванні бозутинібу спостерігається менша кількість побічних ефектів, ніж при застосуванні інших препаратів групи інгібіторів протеїнтирозинкінази, зокрема дазатинібу.[1][2] Бозутиніб як експериментальний препарат застосовується для лікування раку молочної залози, раку підшлункової залози, колоректального раку, холангіокарциноми та гліобластоми, в комбінації з капецитабіном.[7] ФармакокінетикаБозутиніб повільно та добре всмоктується після перорального застосування, абсолютна біодоступність препарату становить 34 %. Максимальна концентрація бозутинібу в крові досягається протягом 6 годин після прийому препарату. Бозутиніб майже повністю (на 94—96 %) зв'язується з білками плазми крові. Препарат проходить через плацентарний бар'єр, даних за виділення в грудне молоко людини немає. Бозутиніб метаболізується у печінці з утворенням переважно неактивних метаболітів. Виводиться препарат переважно із калом, частково із сечею у вигляді метаболітів. Період напіввиведення бозутинібу в термінальному періоді становить 35,5 годин, цей час може збільшуватися у хворих із вираженим порушенням функції печінки або нирок.[3][4][5] Покази до застосування
Бозутиніб застосовують при хронічному мієлолейкозі (у тому числі при бластному кризі) із наявністю філадельфійської хромосоми при резистентності або непереносимості попереднього лікування.[3][4] Побічна діяПри застосуванні бозутинібу побічні ефекти спостерігаються значно рідше, ніж при застосуванні інших препаратів групи інгібіторів протеїнтирозинкінази[1][2], зокрема значно рідше, ніж при застосуванні нілотинібу, спостерігається подовження інтервалу QT на ЕКГ, та значно рідше спостерігається ексудативний плеврит, ніж при застосуванні нілотинібу.[1] Найчастішими побічними ефектами препарату є діарея, шкірний висип та нудота.[2] Іншими побічними ефектами препарату є[3][4]:
ПротипоказиБозутиніб протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при важких порушеннях функції печінки, при вагітності та годуванні грудьми, а також у дитячому та підлітковому віці. Не рекомендовано застосовувати бозутиніб із сильними або помірними інгібіторами CYP3A, зокрема з ітраконазолом, кетоконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином, нефазодоном, мібефрадилом, індинавіром, лопінавіром, ритонавіром, нелфінавіром, саквінавіром, боцепревіром, телапревіром, грейпфрутовим соком, флуконазолом, ципрофлоксацином, еритроміцином, дилтіаземом, верапамілом, ампренавіром, атазанавіром, дарунавіром, фосампренавіром, апрепітантом, кризотинібом, іматинібом.[3][4] Форми випускуБозутиніб випускається у вигляді таблеток по 0,1 та 0,5 г.[3][5] Примітки
Посилання
|