Вориконазол добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, біодоступність препарату при пероральному прийомі становить 96%, при внутрішньовенному введенні — 100%. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1—2 годин. Вориконазол добре розподіляється у більшості тканин і рідин організму. Препарат добре проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Вориконазол проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат в печінці з утворенням активних метаболітів. Виводиться вориконазол з організму з сечею. Період напіввиведення препарату становить 6 годин, цей час може збільшуватись у хворих з порушенням функції печінки.
Показання до застосування
Вориконазол показаний при інвазивному аспергільозі, важких формах кандидозу(включно з кандидозом стравоходу), важких формах інших грибкових інфекцій або при непереносимості чи неефективності інших засобів лікування, профілактика грибкових інфекцій у хворих з гіпертермією та високим ризиком грибкової суперінфекції (пересадка кісткового мозку, рецидиви лейкозів). При інвазивному аспергільозі вориконазол може застосовуватися у комбінації з каспофунгіном.[2]
З боку травної системи — дуже часто діарея (згідно даних клінічних досліджень 9%), блювання (7%)[2], нудота, біль у животі; часто (1—10%) жовтяниця, холестаз, хейліт; рідко (0,01—0,1%) метеоризм, панкреатит, гінгівіт, дуоденіт, ґлосит, токсичний гепатит, гепатоцелюлярний некроз, печінкова недостатність, холелітіаз; дуже рідко (менше 0,01%) псевдомембранозний коліт, печінкова кома.
З боку нервової системи — дуже часто (згідно даних клінічних досліджень від 11 до 45%)[2] минучі порушення зору, що можуть включати порушення зорової чутливості, затьмарення зору, фотофобію та порушення сприйняття кольору; дуже часто також спостерігається головний біль; часто (1—10%) запаморочення, судоми, зміна смаку, галюцинації, депресія, тремор, парестезії; рідко (0,01—0,1%) гіпестезії, набряк мозку, неврит або атрофія зорового нерва, підвищення внутрішньочерепного тиску; дуже рідко (менше 0,01%) синдром Гієна-Барре, безсоння, енцефалопатія, екстрапірамідні симптоми.
З боку ендокринної системи — рідко (0,01—0,1%) адренокортикальна недостатність; дуже рідко (менше 0,01%) гіпертиреоїдизм, гіпотиреоїдизм.
З боку сечовидільної системи — часто (1—10%) гостра ниркова недостатність, гематурія; рідко (0,01—0,1%) інтерстиціальний нефрит; дуже рідко (менше 0,01%) тубулярний некроз.
