Адаптерні білки (сигнальна трансдукція)Адаптерні білки — білки, що є допоміжними для основних білків шляхів сигнальної трансдукції. Адаптерні білки містять безліч білок-зв'язуючих модулів, що об'єднують докупи білок-зв'язуючі партнери і сприяють створенню більш великих сигнальних комплексів. Ці білки, як правило, самі не мають ніякої внутрішньої ферментативної активності[1], зате опосередковують специфічні білок-білкові взаємодії, які стимулюють утворення білкових комплексів. Прикладами адаптерів білків є MyD88, Grb2 і SHC1. Компоненти сигнальної трансдукціїЗначною мірою специфічність трансдукції сигналу залежить від наявності в короткоживучих активних комплексах кількох сигнальних компонентів, таких як протеїнкінази і G-білки, що активуються у відповідь на сигнал, як, наприклад, при зв'язуванні фактора росту з його рецептором. ДомениАдаптерні білки зазвичай містять кілька доменів в межах їх структури (наприклад, SH2(англ. Src homology 2)- і SH3-домени), які дають змогу утворювати специфічні взаємодії з декількома іншими специфічними білками. SH2-домени розпізнають специфічні амінокислотні послідовності в межах білків, що містять залишки фосфотирозину, а SH3-домени розпізнають пролін-збагачені послідовності в специфічних контекстах амінокислотної послідовності білків. Є багато інших типів доменів знайдених в межах адаптерних і інших сигнальних білків, які дають змогу утворювати багато різноманітних специфічних білок-білкових взаємодій, які залучені до трансдукції сигналу. ГениГенами, що кодують адаптерні білки є:
Посилання
|