Після встановлення радянщини Адамівська сільрада перебувала в складі Погребищінського району Бердичівської округи на Київщині. З 1 липня 1925 року — перечислена до складу Плисківського районуБердичівської округи на Київщині.[4] З 27 лютого 1932 після утворення Вінницької області, село разом з районом перейшло до складу Вінницької області.[5] З 30 грудня 1962 року, після укрупнення районів й переходу Плисківського району до складу Погребищенського району,[6] Адамівка — в складі Погребищенського району.
Історія
До кінця 18 століття село називалося Прицівка. Воно належало до Погребищенського маєтку. 1819 року тут було побудовано дерев'яну каплицю, що існувала принаймні до середини 19 століття. 1864 року в селі проживало 594 мешканця.[7]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1027 осіб (502 чоловічої статі та 525 — жіночої), з яких 972 — православної віри.[8]
У 1900 році в селі налічувалося 183 подвір'я, мешканців обох статей було 985 осіб, з них чоловіків — 471, жінок — 514. Головним зайняттям мешканців було хліборобство. Телеграфна й поштова станції знаходиися на хуторі Босий Брод, за 7 верств від села, поштова земська станція була у місті Погребищах. В селі лічилося землі 1405 десятин, з них належало поміщику М. П. Ігнатьєву 633 десятини, селянам — 730 десятин, іншим станам — 42 десятини. Господарство в маєтку поміщика вів орендар, дворянин В. М. Козинський. Селяни й орендар вели господарство за трипільною системою. В той час в селі була 1 церква, 1 каплиця, 1 церковно-приходська школа, 6 вітряних млинів, й 2 кузні, що належали селянам. В селі також була пожежна частина, що утримувалася коштом селян.[9]
Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село зайняте 1 січня 1944 року.[12]
На початку 1970-х років в селі був розміщений відділок радгоспу «Дружба», що входив до складу Погребищенського цукрокомбінату. Відділок обробляв 1270 га землі, у тому числі 792 га орної, вирощував насіння цукрових буряків. В Адамівці була 8-річна школа, бібліотека, медичний пункт.[1]
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[13]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[14].
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 638 осіб, із них 98,59 % зазначили рідною мову українську, 1,25 % — російську, 0,16 % — білоруську.[15]
У південно-східній околиці села виявлено поселення черняхівської культури, що належить до III—IV ст. н. е.[17] В селі також є дерев'яна Церква святого великомученика Димитрія Солунського, розташована на Центральній вулиці. Церква побудована у 1903 році і є пам'яткою архітектури.[17][18]
Транспорт
За 1 км від села знаходиться залізнична станція Погребище І, де можна сісти на приміські дизель-поїзди Козятин-Погребище, Козятин-Жашків і Козятин-Христинівка.
Районного центру можна дістатися, проїхавши дизель-поїздом одну зупинку до ст. Ржевуська.
↑Розділ III додатка до постанови IV позачергової сесії ВУЦВК XII скликання від 9 лютого 1932 «Про утворення областей на території УСРР» (затверджена постановою ЦВК СРСР від 27.02.1932)