За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 802 осіб (400 чоловічої статі та 402 — жіночої), з яких 626 — православної віри, 171 — римо-католицької[3].
Під час Другої світової війни у другій половині липня 1941 року село було окуповане німецько-фашистськими військами. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[4]
На початку 1970-х років в селі була розміщена бригада колгоспу ім. Щорса, за якою було закріплено 1570 га землі, у тому числі 1060 га орної. Провідними галузями виробництва були рільництво й тваринництво. В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека.[1]
12 червня2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району[6].
Населення
За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 349 особи,[7] із них 99,71 % зазначили рідною мову українську, 0,29 % — російську.[8]
↑Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 лютого 2019.
Мали́нки // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.529
