|
Ірен Адлер
Іре́н А́длер (англ. Irene Adler), у шлюбі Нортон — вигадана персонажка шотландського письменника Артура Конан Дойла, що з'являється в оповіданні «Скандал у Богемії», опублікованому в липні 1891 року. Є однією з найвизначніших персонажок у циклі книг про Шерлока Холмса попри те, що з'являється лише в одній історії. Ірен Адлер зуміла розгадати задум Шерлока Холмса, коли той під виглядом священика, пораненого в бійці з жебраками, проник до її будинку, і втекла. Холмс вважав цю справу своєю поразкою (попри те, що домігся своєї головної мети), а про Ірен Адлер говорив: «Ця жінка», а замість винагороди, запропонованої королем Богемії, волів узяти її фотографію. «Адлер» (нім. Adler) у перекладі з німецької означає «орел». В оригінальному оповіданні Дойля Ватсон зазначає, що Холмс не має романтичного інтересу до Адлер або до жінок загалом, вказуючи на те, що детектив лише платонічно захоплюється її дотепністю та хитрістю[1]. Але у фільмі «Шерлок Холмс» 2009 року стосунки Холмса й Адлер переросли з простого сюжету з фотографією в цілу романтичну історію[2]. Ірен Адлер з'являється тільки в «Скандал у Богемії». Її ім'я коротко згадується в «Установлення особи», «Блакитний карбункул» та «Його останній уклін». Біографія вигаданого персонажаВідповідно до сюжету оповідання «Скандал у Богемії», Ірен Адлер народилася в Нью-Джерсі або Челсі, Лондон, у 1858 році. Вона мала кар'єру в опері як контральто і сопрано, почала виступати в оперному театрі Ла Скала в Мілані, Італія. Потім була примадонною в Імператорській опері у Варшаві, Польща, що вказує на талант. Саме там вона стала коханкою Вільгельма Готцрайха Сигізмунда фон Ормштейна, великого герцога Кассель-Фельштейна і короля Богемії (тоді ще лише наслідуваного принца), який деякий час перебував у Варшаві. Король описує її як «добре відому авантюристку» (термін, що широко використовувався на той час у двозначній асоціації з «куртизанкою»[3][4]), а також говорить, що вона мала «обличчя найкрасивішої з жінок і розум найрішучішої з людей». Сама ж Ірен стверджувала, що її навчали як акторку, вона «часто» маскувалася чоловіком, щоб «скористатися свободою». Король пізніше повернувся до свого двору в Празі, тоді як Адлер, якій тоді було приблизно 20 років, покинула оперну сцену та переїхала до Лондона. Там вона одружується з Годфрі Нортоном. У 1888 році 30-річний король має намір одружитися з Клотильдою Лотман фон Сакс-Майнінген, другою дочкою короля Скандинавії; загроза одруженню існувала б, якби з'ясувались його попередні стосунки з Адлер, і король боїться, що Ірен може його шантажувати. Прототипи персонажки Кар'єра Адлер як театральної артистки, яка стає коханкою могутнього аристократа, мала кілька прецедентів. Одна з них — Лола Монтез, танцюристка, яка стала коханкою Людвіга I Баварського та вплинула на національну політику. Кілька авторів роблять припущення, що персонажка Адлер відсилає до Монтез[5][6]. Інше припущення — акторка Ліллі Ленгтрі, коханка Едуарда, принца Уельського[5]. У 1957 році Джуліан Вольф, член літературного товариства «Іррегуляри з Бейкер-стріт» (англ. The Baker Street Irregulars), пише, що було добре відомо, що Ленгтрі народилася в Джерсі (її називали «Джерсійською Лілією»), а Адлер народилася в Нью-Джерсі[4]. Пізніше Ленгтрі мала ще кількох аристократичних коханців, і її стосунки з ними обговорювалися в пресі за кілька років до того, як була опублікована історія Дойла. Ще одне припущення — танцюристка Людмила Штубель, ймовірна коханка, а згодом дружина ерцгерцога Австрії Йоганна Сальватора[7]. Акторки, які зіграли Ірен АдлерРадіо
Театральні вистави
Телевізійні та DTV фільми
Телесеріали
Театральні фільми
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
