Інтелект тваринПід інтелектом у тварин мають на увазі сукупність психічних функцій, до яких належать мислення, здатність до навчання і спілкування, які не можуть бути пояснені інстинктами або умовними рефлексами.[1] Вивчається в рамках когнітивної етології[2], порівняльної психології і зоопсихології. Життя високорозвинених тварин зазнає впливу емоцій і мотивів.[3] Ймовірно, деякі з них мають здатність будувати логічні припущення і планувати,[4] знаходити розв'язки в нових ситуаціях, спілкуватися з представниками інших видів (зокрема з людиною).[5] Історія розвитку уявлень про інтелект тварин_(14777324105).jpg) Здатність тварин до мислення була предметом суперечок ще з античних часів. Арістотель ще в IV столітті до нашої ери виявив у тварин здатність до навчання і навіть допускав наявність у тварин розуму. Початок науковому дослідженню інтелектуальних здібностей тварин, як і їх психіки взагалі, поклав Чарльз Дарвін у своїй книзі «Походження видів і природний добір»[6][7]. Його учень Джордж-Джон Роменс продовжив вивчення, результатом чого стала книга «Розум тварин». Підхід Роменса відрізняється антропоморфізмом і недостатньою увагою до строгості методології. Книга «Розум тварин» заснована на окремих випадках, які видалися гідними уваги автору, його читачам або друзям, а не на систематичному цілеспрямованому спостереженні. Попри сумнівну науковість, цей підхід отримав поширення. Серед його прихильників можна відзначити Максиміліана Перті (нім. Maximilian Perty) і Вільяма Лодера Ліндсі (англ. William Lauder Lindsay).[8]
Результати, отримані на підставі такого «анекдотичного підходу», не витримали перевірки і були спростовані експериментами. На початку XX століття в науках про поведінку тварин набув широкого визнання прямо протилежний підхід. Це було пов'язано з виникненням наукової школи біхевіоризму. Біхевіористи надавали великого значення науковій строгості й точності використовуваних методів. Але разом з тим, вони в принципі виключали можливість вивчення психіки тварин. Одним із засновників біхевіоризму є Конві Ллойд Морган, британський психолог. Йому, зокрема, належить знамените правило, відоме як ««Канон Ллойда-Моргана»».
Близькою за духом до біхевіоризму була концепція нервової діяльності радянського фізіолога І. П. Павлова. У лабораторії Павлова навіть існувала заборона на антропоморфізми[10]. Не всі біхевіористи поділяли ідеї радикального, «редукціоністського» біхевіоризму, що зводив все різноманіття поведінки до схеми «стимул-реакція». До таких учених належить Едвард Толмен, американський психолог. У міру накопичення емпіричного матеріалу, щодо поведінки тварин, натуралістами і зоопсихологами, виявилося, що не всі поведінкові акти можуть бути пояснені інстинктами або навченням. Інтелектуальні здібності тварин
До інтелектуальних здібностей тварин, відмінних від людини, відносять здатність до розв'язання нетривіальних поведінкових завдань (мислення). Інтелектуальна поведінка тісно пов'язана з іншими компонентами поведінки, такими як сприйняття, маніпулювання, навчення і інстинкти[11]. Складність поведінкового акту не є достатньою підставою для визнання наявності інтелекту тварини. Складна гніздобудівельна поведінка деяких птахів обумовлюється вродженими програмами (інстинктами). Основною відмінністю інтелектуальної діяльності є пластичність, що дозволяє значно підвищити шанси на виживання в умовах швидкозмінного середовища. Про розвиток інтелекту можуть свідчити як поведінка, так і будова головного мозку. Великої популярності набули тести на інтелект для приматів, аналогічні тим, що використовуються в широко розповсюджених тестах на інтелект для людини. Як приклад застосування другого підходу можна навести коефіцієнт енцефалізації й число Данбара, що зв'язує розвиток нової кори і розміри стада у приматів. .svg) Інтелект є вершиною розвитку психіки тварин. Нині є свідчення наявності зачатків інтелектуальної діяльності у широкого числа хребетних тварин. Проте інтелект у тваринному світі є досить рідкісним явищем. Окремі дослідники визначають розум як властивість складних саморегульованих систем. Здатність мурах вирішувати складні завдання пов'язана з емерджентними властивостями мурашника як «надорганізму»,[12] окремі ж мурахи для опису дороги до їжі можуть передати 6 біт за 200 секунд. ПередумовиПам'ять і навчання Навчання поєднує все розмаїття форм модифікації поведінки під дією факторів зовнішнього середовища — утворення умовних рефлексів, фіксація, звикання, тренування (навіть вроджені форми поведінки потребують певної доробки) і латентне навчання. Здатність до навчання властива майже всім тваринам, за винятком найпримітивніших. Навчання забезпечує гнучкість поведінки і є однією з передумов формування інтелекту. МаніпулюванняМаніпулювання — прояви рухової активності, що охоплюють всі форми активного переміщення тваринами компонентів середовища в просторі (на противагу локомоції — переміщенню самих тварин у просторі). У вищих тварин маніпулювання здійснюється переважно за допомогою ротового апарату і передніх кінцівок (обстеження предметів, харчування, захист, конструктивні дії тощо). Маніпулювання та маніпуляційне розв'язування задач дають тварині найбільш глибокі, різноманітні і суттєві для психічного розвитку відомості про предметні компоненти середовища і процеси, що в ньому відбуваються. В ході еволюції прогресивний розвиток маніпулювання відігравав вирішальну роль у розвитку пізнавальних здібностей тварин і ліг в основу формування їхнього інтелекту. У викопних приматів — предків людини — маніпулювання, особливо «біологічно нейтральними» предметами, стало основою зародження трудової діяльності. Вищі психічні функціїМоваКлючовими ознаками мови як комунікативної системи є розвиток у процесі соціалізації, довільний характер знаків, наявність граматики і відкритість[13][14]. Комунікативні системи тварин відповідають окремим ознаками мови. Як приклад можна привести широко відомий бджолиний танець. Форма його елементів (виляння, переміщення по колу) відокремлені від змісту (напрямок, відстань, характеристики джерела корму). Хоча і є свідчення про те, що деякі здібні до говоріння птахи здатні використовувати свої спадкові здібності для потреб міжвидової комунікації, дії здібних до говоріння птахів (майни, папуги ара) не відповідають цьому визначенню. Одним з підходів до вивчення мови тварин є експериментальне навчання мові-посереднику. Великої популярності набули подібні експерименти за участі людиноподібних мавп. Оскільки, через анатомо-фізіологічні особливості, мавпи не здатні відтворювати звуки людського мовлення, перші спроби навчання їхній людської мови зазнали невдачі.
Перший експеримент із використанням жестової мови-посередника був проведений подружжям Гарднерів. Вони виходили з припущення Роберта Єркса про нездатність шимпанзе до артикуляції звуків людської мови. Шимпанзе Уошо виявила здатність до комбінування знаків на кшталт «ти» + «лоскотати» +«я», «дати»+«солодкий»[15]. Мавпи із зоопарку при університеті Невади в Ріно використовували амслен для спілкування один з одним[16]. Мова ховрахів досить складна і складається з різноманітних свистів, щебетів і клацань різної частоти і гучності.[17] Також у тварин можлива міжвидова комунікація.[18] Широко розповсюджене спільне зграйне полювання у ссавців і деяких птахів, існують також випадки міжвидового скоординованого полювання. Знаряддєва діяльність
Довгий час вважалося, що здатність створювати й використовувати знаряддя праці властива тільки людині. Зараз є велика кількість свідчень активного і цілеспрямованого використання тваринами знарядь праці. За допомогою палиць мавпи (шимпанзе) витягують важкодоступну їжу (термітів з термітника, їстівні корені з землі), полюють[19] і навіть вимірюють глибину.[20] За допомогою каменів мавпи розколюють горіхи (молодим мавпам доводиться довго цьому вчитися) і можуть навіть використовувати декілька взаємодоповнювальних інструментів.[21] Грифи розбивають яйця страусів, скидаючи на них каміння. Високі інтелектуальні здібності демонструють граки, здатні робити і використовувати відносно складні інструменти[22]. Особливий інтерес до проблем мислення тварин спостерігався на зорі становлення порівняльної психології. Основна література з цієї теми належить класикам, найбільш відомим з яких є Вольфганг Келер. У той час експерименти проводилися переважно на приматах. Келер, наприклад, використовував шимпанзе. Зараз вже достовірно встановлено, що мислення властиве не лише приматам. Останнім часом були отримані дані про здатність новокаледонських ворон до встановлення причинно-наслідкових зв'язків.[23] Самка африканського сірого папуги показала здатність до виведення шляхом виключення.[24] АбстрагуванняКласифікація та узагальненняУзагальнення — продукт розумової діяльності, в якому представлені відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності. Види узагальнення відповідають видам мислення. Узагальнення виступає також як засіб розумової діяльності. Найпростіші узагальнення полягають в об'єднанні, групуванні об'єктів на основі окремої, випадкової ознаки (синкретичні об'єднання). Складнішим є комплексне узагальнення, за якого група об'єктів об'єднується в єдине ціле на різних підставах. Математичні здібностіЗгідно з сучасними уявленнями, основи математичних здібностей у людини і тварин мають спільну основу. Хоча тварини і нездатні оперувати абстрактними математичними поняттями, вони можуть впевнено оцінювати і порівнювати кількість різних об'єктів. Подібні здібності відзначені у приматів і деяких птахів, зокрема, воронів. Мало того, примати здатні виконувати арифметичні операції[25] Справедливість канону Моргана, як і важливість ретельної оцінки методів, добре ілюструє історія Розумного Ганса — коня, який демонстрував виняткові математичні здібності. Розумний Ганс був здатний виконувати математичні обчислення і вистукувати копитом відповідь. Тринадцять років Ганс публічно демонстрував свої здібності (зокрема й за відсутності господаря, що виключало можливість дресирування), поки в 1904 році Оскар Пфюнгст не встановив, що кінь реагував на непомітні рухи екзаменаторів[26]. СамосвідомістьПід самосвідомістю мають на увазі наявність уявлення про себе як індивіда, свої дії і стан. Вищі примати, такі, як шимпанзе й орангутани, здатні впізнавати себе у дзеркалі, тоді як більшість тварин реагують на своє зображення в дзеркалі як на іншу особину.[27] При цьому слід брати до уваги, що відсутність «самовпізнавання» в цьому випадку не може бути підставою для висновку про відсутність самосвідомості. Швидше, це може говорити про відсутність у більшості тварин когнітивних здібностей, необхідних для інтерпретації факту існування пристрою, що відтворює зображення об'єктів, що знаходяться перед ним. Крістоф Кох, приміром, вважає, що собаки не можуть пройти дзеркальний тест з тієї причини, що вони більшою мірою орієнтуються на запахи, ніж на зір. Він відзначає той факт, що собаки часто обнюхують інших собак, але рідко обнюхують самих себе. На його думку, це може бути непрямим свідченням існування примітивної форми самосвідомості у собак[28]. Ознаки свідомості були підтверджені в багатьох тварин зокрема у ссавців, птахів, молюсків, та комах.[29][30] Поширені помилкиІнтелект тварини тісно пов'язаний з іншими формами поведінки та особливостями біології. Поширеною помилкою під час розгляду поведінки тварин є антропоморфізм — наділення тварин людськими рисами. Антропоморфізм був характерний раннім дослідникам[31]. Відкриті питанняПроблематикаДодатковою перешкодою в процесі вивчення й обговорення отриманих результатів досліджень служать як очевидні, так і не вивчені, не виявлені відмінності у сприйнятті світу (між людиною-експериментатором і твариною — об'єктом експерименту), часто анатомічно і фізіологічно обумовлені еволюційною адаптацією до різних умов середовища. Яскравим прикладом можуть служити дельфіни — в їх світосприйнятті первинна (складна модуляція звуків) і вторинна (ехолокація) звукова інформація, очевидно, є основним каналом її отримання, а з урахуванням відомих даних (про величину їхнього мозку, складність його будови, коефіцієнт енцефалізації, складність звукової комунікації, а також існування у водному середовищі) — люди просто не мають відповідних інструментів, понять, достовірних алгоритмів обробки таких даних для розуміння того, як вони «бачать» навколишній світ і, тим більше, щоб об'єктивно судити про їхній інтелект. МистецтвоУ пресі широко рекламуються слони й інші тварини, які пишуть картини в стилі абстрактного експресіонізму. Композиції з великих бульбашок повітря, стабілізованих швидким обертанням води на кілька хвилин, які створюють дельфіни, розглядаються як мистецтво.[32] Див. такожЛітератураКниги
ЖурналиПримітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
