|
Права тварин Права тварин — захищені мораллю і законом потреби, домагання, інтереси тварин, що розглядаються як моральні партнери[1][2][3][4][5][6][7][8]. Права тварин є частиною концепції прав природи, є важливим розділом екологічної етики[2][3][8]. Історія розробки концепції прав тваринІдеї прав тварин дотримувалися багато індіанських племен, сибірські народи, а також буддисти[8]. Християнство та юдаїзм оголосили право худоби на відпочинок в сьомий день тижня[8]. Судові суперечки за участю різних тварин як суб'єктів права відомі в Стародавньому Єгипті і Середньовічній Європі[8]. У XIII ст. арабський мислитель Ізз-Дін ібн Абд-Салам написав спеціальний трактат про права тварин[8]. У 1820 р. німецький філософ Краузе заявив, що всі істоти, які мають душу, повинні мати права. У тому числі і тварини. У 1894 р. німецький суддя Брегенцер написав книгу про юридичні права тварин. У 1900 р. подібну працю видав французький дипломат Енгельгард. Однак найґрунтовніше права тварин розглядалися в книзі англійця Сольта «Права тварин», виданій в 1893 р.[8]. У Російській імперії вперше про права тварин заговорили наприкінці XIX ст. У 1898 р. голова Ковенського відділення Російського товариства захисту тварин А. Дарон писав, що тварини «з вищої справедливості» мають право на «невинне існування»[8]. У 1899 р. петербурзький доктор-медик С. Фішер у своїй книзі «Людина і тварини. Етико-юридичний нарис» заявив: «Держава повинна охороняти інтереси тварин. Ця охорона повинна висловитися в правових нормах. Найкращим засобом для цього є визнання правової особистості тварин, тобто наділення тварин відомою часткою правоздатності»[5]. У 1903 р. в Москві вийшла книга вченого-історика Московського університету П. В. Безобразова «Про права тварин»[1]. Про права тварин писали в 1912 р. В. Г. Чертков, І. Горбунов-Посадов[9]. Знову до ідеї прав природи загострився інтерес в 1965 р., коли відома письменниця Бриджит Брофі опублікувала своє есе «Права тварин». У 1970–1980 рр. в США, Великій Британії, Австралії та інших країнах стала виходити безліч книг і статей, присвячених розробці теорії прав тварин[3]. Найбільш значний внесок у розвиток і популяризацію ідеї прав тварин внесли такі видні західні екофілософи, екологи та юристи, як Річард Райдер, Пітер Сінгер, Том Ріган, Ендрю Лінзі, Крістофер Стоун і інші[3][4][5][10][11][6][7]. З 1984 р. в США діє організація «Юристи за права тварин». 10 грудня щорічно святкується як День прав тварин[8]. Концепція прав тваринНадання прав тваринам не означає припинення їх використання, а тільки припиняє їх використання зі зловживанням (експлуатацію)[8]. Право — це регулятор суспільних відносин і в даному випадку права тварин регулюють відносини людей з тваринами. Разом з тим право — це людський винахід, і тому між тваринами немає і не може бути правових відносин. Вовк, задираючи кабана, чи не порушує право кабана на життя[8]. «Право — це те, що гарантує життєві інтереси, допомагає задоволенню потреб, досягненню цілей. Право належить тому, хто ним користується, а не тому, хто виявляє волю. Суб'єктом права є той, кому призначено користуватися правом, завдання права — гарантувати йому це право», — писав у 1903 р. в своїй книзі «Про права тварин» П. В. Безобразов[1]. Іншими словами, право — це те, що викликано необхідністю. Слід зазначити, що наявність прав не завжди передбачає наявність обов'язків. Так, немовлята і душевнохворі люди мають права, але не мають обов'язків. Також і з тваринами: у них є права, але немає обов'язків. Американський юрист К. Стоун вважає, що незважаючи на те, що тварини не можуть самі відстоювати свої права в суді, їх права (за аналогією з правами немовлят і дорослих людей, що страждають серйозними хворобами) можуть відстоювати в суді опікуни, наприклад, представники екологічної організації, статутними цілями якої є захист прав тварин[7]. Подібна практика існує в США та Японії, де позивачами виступають (через опікунів) тварини[12]. За усіма тваринами на рівні видів і особин можуть бути визнані наступні права:
Слід додати, що правами можуть наділятися також створені людиною нові види тварин або нові види тварин, що потрапили на Землю з космосу[8]. На відміну від людини тварини, як на рівні видів, так і індивідів, мають набагато менше прав, ніж людина і не мають рівних з нею прав. Права тварин, також як і людини, не є абсолютними і при вагомій моральній аргументації можуть порушуватися. У майбутньому у тварин (принаймні у вищих), можуть з'являтися й інші права, наприклад, право обирати (через своїх опікунів)[8]. Слід підкреслити, що на практиці не завжди можна здійснювати захист прав багатьох тварин, наприклад, нижчих тварин. У наявності позиція, яку ми хотіли б прийняти, але яка поки не може бути здійсненна, однак ми повинні до неї прагнути[8]. Затвердження прав несе для тварин значне поліпшення ефективності їх захисту завдяки включенню розвиненого механізму правового захисту. І не тільки майнових інтересів, якщо популяція тварин понесла збиток. Якщо ця шкода суб'єкту права (тварині) незворотна, то включається, наприклад, кримінальне право за фактом геноциду[8]. Будь-який вид тварин, а не тільки людина, може стати власником деяких фінансових активів, які можуть накопичуватися в місцевих або національних бюджетах саме для їх охорони. Завдяки правам тварин будь-який вид тварини перестає бути власністю[8]. Крім цього велике значення ідеї прав тварин полягає в тому, що вона стимулює людей обмежувати, по можливості, вбивства і страждання тварин з вини людини. У майбутньому для захисту прав тварин можуть бути створені спеціалізовані суди, Міжнародний суд з прав тварин, а також введення посади Уповноваженого з прав тварин[8]. Як вважають деякі фахівці, наділення тварин правами має відбуватися поступово. У першу чергу правами можуть бути наділені високорозвинені тварини — людиноподібні мавпи, кити, дельфіни, а також домашні тварини[8][13]. 2007 року парламент Балеарських островів затвердив резолюцію, відповідно до якої права людиноподібних мавп захищаються законом[8]. В даний час в багатьох країнах діють громадські організації з захисту прав тварин, які входять у міжнародний рух визволення тварин. Його активісти борються з такими напрямами діяльності людини, які грубо порушують права тварин, як спортивне полювання, корида, фієста, родео, дресирування тварин у цирках, утримання тварин у дельфінаріях, звіринцях, зоопарках, використання шкур тварин в одязі, досліди на тваринах тощо. Захист прав тварин в УкраїніМетою Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» є не тільки захист тварин від страждань, зміцнення моральності та гуманності суспільства, а й захист природних прав тварин[14]. Одним з таких прав, яке бере під захист цей Закон, є захист тварин від жорстокого поводження з боку людини[14]. Закон забороняє нацьковувати тварин одна на одну, використовувати для їх умертвіння отрути, бити тварин, полювати на вагітних самок[14]. Іншим законодавчим актом, який захищає права не тільки видів, але й окремих тварин, є Закон України «Про Червону книгу України»[15]. Він захищає права рідкісних видів тварин на існування, а також права рідкісних видів тварин на життя і свободу[15]. У 2012 р. до Закону України «Про Червону книгу України» була прийнята добавка, завдяки якій під охорону беруться також дрібні тварини на рівні непатогенних мікроорганізмів[15]. У 2021 році було прийнято законопроект 2351[16], що розширив поняття жорстокого поводження з тваринами. Тоді як у 2022 році завдяки зооспільноті та зусиллям громадських активістів було зупинено прийняття законопроекту 8150[17], в якому хотіли дозволити масові знущання над тваринами. Наразі ГО "Відкриті Клітки Україна" активно виступає проти законопроекту 7689[18], в якому затверджується можливість експлуатації тварин з метою розваг, погіршення стану навколишнього середовища, негуманного поводження з тваринами.[19] Ґеноцид тварин з початком інтервенції росії в УкраїнуЗ початку повномасштабного вторгнення росії на територію України відзначені масові акти екоциду, в тому числі ґеноциду тварин на українській території, в тому числі на заповідних територіях. Війна в Україні підштовхнула до внесення змін до міжнародного екологічного законодавства. Злочини ґеноциду проти тварин під час військового конфлікту було поділено на три групи:
Згідно з діючим законодавством України, постановою Кабінету Міністрів від 7 листопада 2012 року № 1030[20]; знищення кожної тварини на території України, яка занесена до Червоної Книги України, підлягає компенсації. Зокрема, вартість одного дельфіна встановлена на сумі 100 000 грн. З початку військового конфлікту було знайдено мертвими 65 особин. Директор Національного заповідника Асканія-Нова, який опинився в окупації з перших днів вторгнення побоюється вивезення цінних тварин із території заповідника окупаційними військами. Тоді як вартість одного Кафрського буйвола становить 100 000 грн., коня Пржевальського – 35 000 грн.Територія заповідника охороняється Рамсарською конвенцією та належить до території Смарагдової мережі України.[21] На територіях, що пережили окупацію російськими військами працюють волонтери, що рятують тварин, які знаходяться на межі виживання.[22] Підрахунок збитків, у зв'язку зі знищенням тварин дикої природи є особливо ускладненим, так як по цим видам тварин є недостатньо моніторингової інформації щодо кількості та зон перебування популяцій.[23] Вирішенню цього питання може сприяти затвердження закону про Смарагдову мережу, на доопрацюванні якого наполягають екологи.[24] Наразі прийнятий законопроект цього закону 4461 від 04.12.2020.[25] В Україні було відзнято документальний фільм "У пошуках Ніки", про геноцид тварин під час війни в Україні, режисер якого Стас Капралов, разом зі знімальною групою витратив на фіксування актів геноциду тварин пів року.[26] Див. також
Примітки
Посилання
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
