Інститут Аделаїди

Інститут Аделаїди (англ. Adelaide Institute, розташований в Аделаїда, Австралія) — заснований в 1994 році на базі колишньої Місії Істини (англ. Truth Mission), яка була створена в 1993 році доктором Джеральдом Фредріком Тобеном. Інститут Аделаїди об'єднує групу австралійських ревізіоністів Голокосту та міжнародну групу захисників прав людини[1]. Інститут Аделаїди також заперечує СНІД[2][3].

Керівник Інституту Аделаїди та редактор його бюлетеня — Фредерік Тобен.

Діяльність

Члени інституту в минулому були активними діячами таких організацій як «Австралійці за свободу слова» (англ. Australians For Free Speech), яка провела мітинг в 1994 році. Інститут поширює видання ревізіоністів голокосту в рамках основних і альтернативних видань. Листи до редакцій і виступи на радіо, по всій видимості, є улюбленими засобами поширення світогляду інституту. До прем'єри фільму Список Шиндлера в Аделаїді, члени інституту на вулицях і поштою поширювали брошури із запереченням Голокосту. Крім того, члени Інституту розсилали матеріали із заперечення Голокосту видним австралійським газетам під виглядом об'єктивних оглядів фільмів, деякі з яких були опубліковані.

Заявлена мета інституту - викриття "міфу Голокосту". Інститут підтримує інформаційно насичений інтернет-сайт, на якому регулярно публікуються заяви з різних питань.

Інститут проводить конференції [4] та два рази на місяць видає бюлетень. Бюлетень Інституту Аделаїди перетворився на одне з найінформативніших ревізіоністських періодичних видань, з активними читачами з усього світу [4]. Типовий випуск на дванадцять сторінок містить звіти про діяльність ревізіоністів в країні і за кордоном, а також надає новини та коментарі щодо останніх значних історичних новин. Іноді там розглядаються в деталях аспекти ревізіоністських стипендій. На 01 жовтня 2010 року інститут видав 532 бюлетені.

Асоційовані члени

  • Джон Беннетт Тасон, один з найстаріших і найактивніших заперечувачів Голокосту в Австралії, починаючи з кінця 1970-х років бере активну участь в русі заперечення Голокосту, .
  • Керрі Болтон - співробітник інституту Аделаїди з Нової Зеландії [5]
  • Артур Бутц, автор Обман двадцятого століття: проти уявного знищення європейського єврейства.
  • Дуг Коллінс, перший журналіст, на якого поскаржились за порушення прав людини через чотири статті, які він написав про Голокост і євреїв, і який назвав фільм про Голокост "Список Шиндлера" "Списком шахрая" (гра слів - Schindlers list та Schwindlers list).
  • Робер Форіссон, провідний ревізіоніст Голокосту з Європи, Франція.
  • Юрген Граф, швейцарський громадянин і автор декількох книг про заперечення Голокосту. Проти Графа і його видавця Герхарда Ферстера було порушено кримінальну справу за заперечення існування газових камер і шість мільйонів їх жертв. У липні 1998 року швейцарський суд засудив його до 15 місяців тюремного ув'язнення і сплатити великий штраф за твори із запереченням Голокосту.
  • Інгрід Рімланд, канадський ревізіоніст Голокосту.
  • Гермар Рудольф, німецький ревізіоніст Голокосту.
  • Ольга Скаллі, жінка з Тасманії, проти якої порушено судову справу за пропаганду заперечення Голокосту.
  • Девід Томас, член кампанії з декриміналізації історії Голокосту.
  • Марк Вебер, директор Інституту перегляду історії (IHR).

Сайт

Інститут має власний розташований в Австралії Офіційний сайт

У визітівці інтернет-сайту сказано:

«Цей сайт стверджує, що Голокосту не існує в реальності. Він існує як реальність в умах тих, хто вірить у нього. "Газові камери Освенцима" і "винищення євреїв" розпочалися, як військова пропаганда для забезпечення для світу "доказів" про загрозу німецької націонал-соціалістичної системи урядування, і щоб відвернути увагу від реальних злочинів Другої світової війни, включаючи масові бомбардування німецьких міст, цілями яких були беззахисні жінки і діти. Як приклад, від 300000 до 500000 невинних людей були спалені живими в одну ніч бомбардуванням союзниками Дрездена, в той час, коли практично в усій Німеччині була велика кількість військових цілей»[6]

На сайті доступний Архів бюлетенів Інституту Аделаїди [Архівовано 6 жовтня 2010 у Wayback Machine.]

Контакти

  • Поштова адреса: PO Box 3300, Adelaide-Norwood 5067, Australia

Посилання

Примітки

  1. ↑ HREOC media release. Архів оригіналу за 3 вересня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010.
  2. ↑ Dissenters. Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010. [Архівовано 2010-10-23 у Wayback Machine.]
  3. ↑ What do we really know about AIDS? News Weekly, September 11, 1993. Архів оригіналу за 21 лютого 2011. Процитовано 14 жовтня 2010. [Архівовано 2011-02-21 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б The Adelaide Institute Conference. Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010.
  5. ↑ Bolton, Kerry (2003). From Kerry Bolton, Adelaide Institute Associate in New Zealand. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 25 жовтня 2008. [Архівовано 2012-03-24 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Please Read. Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 14 жовтня 2010. [Архівовано 2010-10-23 у Wayback Machine.]

Відео

Див. також