|
Даріуш Ратайчак
Даріуш Ратайчак (пол. Dariusz Ratajczak; 18 листопада 1962, Ополе — червень 2010) — польський історик, публіцист і правий активіст. ЖиттєписЗакінчив історичний факультет університету Адама Міцкевича у Познані. Працював в університеті в Ополе, досліджував історію зіткнень між литовськими «лісовими братами» і польською «Армією Крайовою» у Віленському краї, отримав докторський ступінь. У 1999 році накладом у 230 примірників видав книгу «Небезпечні теми» (Tematy niebezpieczne), в якій він висловив сумніви у кількості жертв Голокосту. Даріуш спільно з Юргеном Графом і іншими ученими, що спеціалізуються з тематики Голокосту, провів комплексне дослідження концтаборів, розташованих на території Польщі. У своїй книзі Ратайчак погодився з ревізіоністами Голокосту, які заявляють, що з технічних причин просто неможливо було вбити мільйони людей в нацистських газових камерах. На думку Ратайчака, «Циклон-Б» застосовувався винятково для дезінфекції, у нацистів не було плану систематичного знищення євреїв, а більшість вчених, які вивчають дану тему, «сповідують релігію Голокосту».[2] Тим часом в січні 1999 року у Польщі було ухвалено закон, який передбачав кримінальне покарання за заперечення Голокосту. Пан Ратайчак став першою людиною, до якого був застосований новий закон. Для початку його відсторонили від викладання історії в університеті. Надалі його чекав багаторічний судовий розгляд і подальші проблеми з прокуратурою, які зламали його життя. Витрати сили часу й грошей на адвоката і експертизи розорили його і його родину. Суд, що відбувся, виніс Ратайчаку моральний осуд «з огляду на крихітного тиражу книги і, відповідно, малого громадського збитку». Однак кар'єру професору зламали геть, і під сильним тиском глави Польської єврейської громади Владислава Краєвського всі польські вищі навчальні заклади відмовили в кафедрі доктору історичних наук.[3] Після звинувачень в антисемітизмі Ратайчак не міг знайти роботу ні в наукових установах, ні навіть у бібліотеках. Вже після звільнення Ратайчак стверджував, що він не заперечує сам факт Голокосту, але вважає за необхідне ґрунтуватися виключно на доведених фактах в питанні підрахунку жертв. Залишившись без коштів на існування, історик влаштувався працювати спочатку охоронцем, а потім комірником в одну з місцевих фірм, але й там йому не давали спокою. Численні громадські організації подавали нескінченні апеляції буквально по кожній дії опального професора. Його цілком нейтральні публікації в пресі викликали цькування у ЗМІ, а спроби виставити свою кандидатуру на виборах всіх рівнів незмінно приводили до гучних скандалів і зривів виборчої компанії ще на стадії висунення. Незадовго до смерті він купив автомобіль Рено Кенго, на якому курсував між Голландією і Польщею, возив з тюльпани для квіткових магазинів. Тіло Ратайчака було виявлено 11 червня 2010 року в Нижній Сілезії, в його власному автомобілі. Труп вже встиг розкластися, Даріуш Ратайчак помер приблизно за два тижні до того, як було знайдене тіло, хоча машина з його трупом з'явилася на стоянці за два дні до свого виявлення. Експерти назвали причиною смерті отруєння алкоголем[4]. Друковані роботи
Виноски
Посилання
Див. також
|
||||||||||||||||||||||
