Українські режисери Леонід Кантер та Іван Ясній розпочали роботу над фільмом 11 липня 2016 року, коли Леонід Кантер на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook попросив допомоги у збиранні архівного відео з Василем Сліпаком.[11]
Завдяки Орестові Сліпаку, братові співака, автори отримали доступ до архівів, зустрілися з його однокласниками, друзями дитинства, учителями, викладачами Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, артистами, композиторами і диригентами у Франції та Україні, друзями, братами, батьками.
Режисери за понад пів року зібрали все архівне відео, яке можливо було зібрати. П'ять українських телеканалів поділилися своїми архівними записами про Василя Сліпака. Автори відзняли матеріал на Сході України, у Львові, Києві, Парижі. Їздили на позиції, де перебував батальйон Міфа, спілкувалися з його бойовими побратимами на фронті.[12]
17 січня 2018 р. Компанія «ФОР-ПОСТ» представила Держкіно готову документальну стрічку «МІФ».[16]
Кошторис
У квітні 2017 року автори подали свій проєкт на розгляд громадській організації «Гараж Генг», розробникові та регуляторові Програми «Спільнокошт», для подальшого розгляду, реєстрації і публікації проєкту на сайті організації. Інформацію опублікували. Розпочався збір коштів від доброчинців з усього світу. В Українському кризовому медіа-центрі 26 травня 2017 року відбувся брифінг на тему: «Автори фільму про загиблого Василя Сліпака „Міф“ закликають долучитися до його створення». Учасники: Леонід Кантер, автор сценарію, продюсер, режисер фільму, Іван Ясній, оператор, режисер фільму, Діана Карпенко, координатор спільнокошт кампанії фільму.[17] Завдяки доброчинцям на платформі Спільнокошт зібрали 370,2 тис. грн.[18]
З метою отримання додаткового фінансування для фільму підготували подання й потрапили до переліку проєктів-переможців першого етапу Десятого конкурсного відбору кінопроєктів, які претендують на державне фінансування.[19] Проєкт розглянули у другий день пітчингу.[20] А вже 30 червня 2017 року[21] під час пресбрифінгу в кінотеатрі «Жовтень» Державне агентство України з питань кіно оголосило результати Десятого конкурсного відбору кінопроєктів, що претендують на фінансову підтримку держави. У номінації «Неігрові тематичні (Про героїзм воїнів, які брали участь у захисті України)»[22] переможцем став «Міф» — 43,5 б.
Після перемоги у пітчингу автори проєкту змушені були змінити компанію РіК продакшн спільно з NGO «Tribu verde», яка із технічних причин не змогла забезпечити бухгалтерський і юридичний супровід, а тому знайшли інших партнерів — компанію «ФОР-ПОСТ», з якою Державне агентство України з питань кіно 26 грудня 2017 року уклало контракт про надання державної фінансової підтримки повнометражному документальному фільму «МІФ».[23] Сума державної фінансової підтримки цього фільму становить 620 тис. грн., при загальній вартості виробництва 1 млн 577 тис. 282 грн.[24]
Сюжет
Сюжетна лінія фільму побудована у вигляді етапів життя Василя Сліпака. Про кожний з них згадують його друзі, побратими, викладачі, рідні, кохана жінка. Про сторінки дитинства головного героя зворушливо розповідає Орест, його рідний брат, згадуючи про становлення голосу та наголошуючи на тому, що Василь почав співати навіть раніш, ніж говорити. Про магнетизм його голосу, який поєднував одразу і контртенор, і баритон, що він міг геніально виконувати різні музичні партії, діляться його викладачі, а також колеги по сцені, як в Україні, так і у Франції.
Розповідається у стрічці і про життя і творчість Василя Сліпака в Парижі, що супроводжується уривками з його оперних партій. При цьому кожен глядач може поринути в чарівність голосу та харизму головного героя, про що проникливо діляться друзі та кохана жінка співака. У стрічці також наголошується, що Василь Сліпак був патріотом України, який через усе своє життя проніс любов до неї та терпіти не міг несправедливість і боровся проти неї.
Революція Гідності, яка відбулась в Україні, змінила життя співака, розділивши на дві частини: до і після. Перша частина — це життя Василя Сліпака у дитячі роки у Львові, подальший переїзд до Франції та успішна кар'єра оперного співака протягом 19 років. У Парижі він мав усе, що звикли називати «щастям»: ім'я, успішну кар'єру на світових оперних сценах, вірних друзів і кохану дівчину. Друга частина — це життя після початку Революції Гідності. Він брав активну участь у Євромайдані, очоливши демонстрації у Франції, а згодом долучився й до волонтерського руху, допомагаючи Україні. Врешті вирішив покинути оперну кар'єру в Парижі, розірвав стосунки з дівчиною-росіянкою, з якою зустрічався у Франції[25] й пішов добровольцем на фронт в АТО, де взяв собі позивний «МІФ» за персонажем опери «Фауст»Шарля Гуно, у якій раніше грав на паризькій сцені.
Не переказати історію Василя Сліпака, який прожив коротке, але неймовірно яскраве життя, було б злочином. (Л.Кантер)[26]
Стрічка поєднує одразу два жанри: документальне кіно та кіноконцерт, автори використали безліч архівних відео, які показують героя в повсякденні та на сцені. Сюжетно стрічка будується на двох основних лініях: біографії Василя Сліпака та історії хлопчика на ім'я Джельсоміно, героя книжки «Джельсоміно в країні брехунів» Джанні Родарі, що її читає учням вчителька французької школи. Анімацію до фільму створив український карикатурист Юрій Журавель.[27]
Реліз
Показ робочої версії
До роковин загибелі Василя Сліпака з 29 червня по 1 липня 2017 року у Львові провели «W LIVE. Тихі дні любові і музика миру» — перший в Україні відкритий Міжнародний музичний марафон пам'яті оперного співака. У рамках Марафону 29 червня 2017 року[28] у кінотетрі «Коперник» відбувся передпрем'єрний показ робочої версії фільму.[29] Перед початком у холі кінотеатру був брифінг за участі режисерів Леоніда Кантера, Івана Яснія та всієї знімальної групи, а також родичів Василя Сліпака.[30]
4 травня 2018 року показ у Театрі кіно «Люм'єр» (Івано-Франківськ) під час III Міжнародного мультидисциплінарного фестивалю країн Карпатського регіону «Карпатський простір».[33]
Фільм демонстрували на відкритті другого міжнародного кінофестивалю короткого метру «Бруківка» 22 червня 2018 року в Кам'янці-Подільському,[36] 29 червня — БатуринФест «Шабля»,[37] 14, 16 жовтня — DocsMX в Мехіко,[38] 14 листопада — Doc'n'Roll у Лондоні.[39] Фільм відібрали до конкурсних і позаконкурсних програм на фестивалях у Сербії, Португалії, Індії, Польщі.[40]
Промотури
Промотури відбувались із метою збору доброчинних внесків, які використали на промоцію фільму в Україні та світі.[41]
Два покази відбулося 29.03. в Оттаві: перший — за сприяння Конгресу Українців Канади у Посольстві України — для представників дипломатичного корпусу, депутатів канадського парламенту та членів української громади,[94] на якому присутнім був Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді Андрій Шевченко, другий — в Українському Православному Соборі Успіння Пресвятої Богородиці,[95][96] 01.04. — Торонто.[97][98]
За сприяння[108] недержавної організації «Українська європейська перспектива» та українського посольства фільм показали у Празі,[109] кінотеатр «Bio OKO»,[110] 2 травня 2018 року.[111]
У Лозанні (Швейцарія) 11 червня 2018 року[121] перегляд відбувся за фінансової підтримки ACRU: Association Culturelle Romandie-Ukraine та міжнародної швейцарської асоціації Free Ukraine.
Генеральне консульство України у Кракові за медійної підтримки українського інформаційного порталу «UAinKrakow»[122] організувало показ 15 червня 2018 року.[123]
Широкий прокат
Стрічка вийшла в український широкий прокат 8 лютого 2018 року. Прем'єрний показ відбувся у київському кінотеатрі «Україна».[9][124][125]
З 28 червня по 1 липня 2018 р. пройшов повторний прокат фільму «Міф» до річниці загибелі героя стрічки Василя Сліпака.[126]
20 грудня 2018 відбулася українська прем'єра фільму на телебаченні на телеканалі ICTV.[127]
Стрічка отримала практично універсальне критичне визнання від українських кінокритиків.[130][131][132]
Нагороди
2018 рік — переможець у номінації «Документальний фільм» на III Канівському міжнародному кінофестивалі імені Юрія Іллєнка.[133] Автори отримали сертифікат та премію на суму 5 тис.грн. від ТОВ «FORMAT FILM» Олега Коляди.[134]
2018 рік — перша премія серед документальних стрічок на фестивалі Figueira Film Art Festivaly в м. м. Фігейра-да-Фош (Португалія).[135]
2018 рік — гран-прі ІІІ Рівненського міжнародного кінофестивалю «Місто Мрії».[136]
2018 рік — переможець третього кінофестивалю «Ukraїna!» у Варшаві.[137]
2018 рік — кращий документальний фільм на другому світовому кінофестивалі Lifft India Filmotsav у м.Пуне (Індія)[138]
↑Національний мистецький фестиваль Кропивницький 2017: каталог-довідник (упоряд. Любов Морозова). — ДП «Державна театрально-видовищна агенція», Міністерство культури України, 2017. — С. 90-91