Чалий Валерій Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чалий.
Валерій Олексійович Чалий
Валерій Олексійович Чалий
Валерій Олексійович Чалий
8-й Посол України в США
10 липня 2015 — 19 липня 2019
ПрезидентПетро Порошенко
Володимир Зеленський
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
Володимир Гройсман
ПопередникОлександр Моцик
НаступникЄльченко Володимир
Народився1 липня 1970(1970-07-01) (54 роки)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Відомий якНадзвичайний та Повноважний Посол України в США
ГромадянствоУкраїна Україна
ОсвітаВінницький державний педагогічний інститут
Alma materВДПУ
У шлюбі зЛюдмила Мазука (1968 р.н.)
ДітиОльга (1998 р.н.), Ярослав (2003 р.н.)
 Медіафайли у Вікісховищі

Вале́рій Олексі́йович Ча́лий (нар. 1 липня 1970(19700701), Вінниця, Українська РСР) — український політик, дипломат, громадський і державний діяч. Надзвичайний і Повноважний Посол України. Заступник Глави Адміністрації Президента України (2014—2015). Надзвичайний і Повноважний Посол України у США (2015—2019). Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Тринідад і Тобаго за сумісництвом (2016—2019)

Освіта

У 1992 році закінчив Вінницький державний педагогічний інститут (історичний факультет).

У 1995 році закінчив аспірантуру Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (факультет міжнародного права).

Трудова діяльність

1995 — старший консультант групи помічників і референтів Президента України Леоніда Кучми, якою керував перший помічник глави держави Олександр Разумков.

1995–1997 — директор міжнародних правових програм Українського центру економічних і політичних досліджень (у 2000 році центру було присвоєно ім'я Олександра Разумкова).

1997–1999 — помічник заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Разумкова. Секретарем РНБОУ в ті роки був Володимир Горбулін.

Посол України в США Валерій Чалий на зустрічі Президентів Петра Порошенка та Барака Обами

З грудня 1999 — директор міжнародних програм Центру Разумкова.

З травня 2000 — позаштатний консультант Комітету у закордонних справах Верховної Ради України.

З січня 2002 — член наукової ради Міністерства закордонних справ України.

З грудня 2002 — член науково-експертної ради при Комітеті ВР з питань європейської інтеграції.

З листопада 2006 — заступник генерального директора Центру Разумкова, директор міжнародних програм.

З листопада 2009 по квітень 2010 — заступник Міністра закордонних справ України.

З травня 2010 — заступник генерального директора Центру Разумкова.

23 серпня 2014[1] присвоєний дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла.

Посол України в США Валерій Чалий на зустрічі Президентів Петра Порошенка та Дональда Трампа в Білому домі 2017

З 19 червня 2014[2] по 10 липня 2015[3] — заступник Глави Адміністрації Президента України.

З 10 липня 2015[4] по 19 липня 2019[5] — Надзвичайний і Повноважний Посол України у США.

24 липня 2015 — вручив копії вірчих грамот в Держдепартаменті США.[6]

3 серпня 2015 року вручив вірчі грамоти Президенту США Бараку Обамі.[7]

З 12 квітня 2016[8] по 19 липня 2019[5] — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Тринідад і Тобаго за сумісництвом.

1 листопада 2018 року постановою уряду Російської Федерації включений до списку українських громадян, проти яких запроваджені російські санкції[9].

14 жовтня 2019 року в інтерв'ю виданню «Лівій берег» повідомив, що звільнився з державної служби у Міністерстві закордонних справ України[10], пояснивши це тим, що "підходи нинішньої президентської канцелярії суперечать його уявленням про «традиційну дипломатію».

«Я ухвалив рішення припинити зараз державну службу. І я скажу чому. Для того, щоби працювати на американському напрямі, треба мати потужну скоординовану команду, яка би діяла від президента, міністра оборони, міністра закордонних справ, від бізнесу, який експортує в США, від парламенту. Щоби була довіра в українській команді, як це було раніше… Депутати різних політичних сил, коли приїжджали у Вашингтон, я всіх знаю, зустрічався і їм казав: в питаннях безпеки, оборони, підтримки України давайте діяти разом. І попри певні моменти, так і було. Зараз я цього не бачу», — сказав Чалий.

Родина та особисте життя

Дружина Людмила Мазука (1968) — кандидат історичних наук, дочка Ольга (1998), син Ярослав (2003).

Див. також

Примітки

  1. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 681/2014 Про присвоєння дипломатичних рангів. Архів оригіналу за 23 серпня 2014. Процитовано 23 серпня 2014.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 541/2014 Про призначення В.Чалого Заступником Глави Адміністрації Президента України. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 19 червня 2014.
  3. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 408/2015 Про звільнення В.Чалого з посади Заступника Глави Адміністрації Президента України. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 10 липня 2015.
  4. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 409/2015 Про призначення В.Чалого Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 10 липня 2015.
  5. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 540/2019 Про звільнення В.Чалого з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Сполучених Штатах Америки, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Антигуа і Барбуді та Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Тринідад і Тобаго. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.
  6. ↑ Посол Чалий вручив копії вірчих грамот в Держдепартаменті США. Архів оригіналу за 25 липня 2015. Процитовано 25 липня 2015.
  7. ↑ Новый посол Украины в США вручил Обаме верительные грамоты. Архів оригіналу за 30 листопада 2015. Процитовано 5 серпня 2015.
  8. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 135/2016 Про призначення В.Чалого Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Тринідад і Тобаго. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
  9. ↑ П О С Т А Н О В Л Е Н И Е от 1 ноября 2018 г. № 1300 (PDF) (російська) . 1.11.2018. Архів оригіналу (PDF) за 17 листопада 2019. Процитовано 1.12.2019. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  10. ↑ Валерій Чалий: "Скандал із Трампом вберіг президента Зеленського від ще більших проблем". LB.ua. Архів оригіналу за 9 грудня 2019. Процитовано 1 грудня 2019.

Посилання