Історія американсько-українських дипломатичних відносин починається 1919 року, коли відповідно до ухвали Директорії від 9 січня 1919 та згідно з наказом № 6 по Міністерству закордонних справ УНР від 11 січня 1919 р. до складу Надзвичайної дипломатичної місії УНР до Сполучених Держав Північної Америки яку очолив Голіцинський Євген Миколайович, увійшли Лонгин Цегельський, Юліан Бачинський, Максим Гехтер — радниками, Віктор Козакевич — секретарем, Андрій Шумицький та Євген Слабченко[1] — аташе, Ілля Борщак[2] та Мойсей Кадець — урядовцями. Лонгина Цегельського, практично одразу змінив Ілля Епштайн. 8 квітня 1919 року Директорія ухвалила відкликати Євгена Голіцинського з посади. Залишаючи Місію, він передав 20 травня 1919 керівництво радникові місії Юліанові Бачинському в статусі «тимчасово виконувача обов'язків Голови».[3]
Прибувши до США Надзвичайна місія УНР почала роботу у складі в.о. Голови Місії Юліана Бачинського, секретаря місії Віктора Козакевича, секретар д-р Мойсея Кадеця, торговельно-фінансового агента Імханицького.
Зі встановленням дипломатичних відносин 3 січня1992 року між Україною та США, почалася робота над створенням українського посольства. Організацією українського представництва в США займався представник України в ООНГеннадій Удовенко, перший секретар українського представництва в ООН Сергій Кулик та співробітник посольства СРСР Ігор Дунайський. Приміщення для представництва України в ООН було придбано по 51-й стріт в Нью-Йорку. Перепланування та капітальний ремонт в ньому зробив американець українського походження Мирон Кукуруза.
До кінця 1992 року посольство України в США розміщувалося в офісі американського бізнесмена українського походження Юрія Чопівського[5]. Він виділив три кімнати свого офісу в центрі Вашингтону.[6]
Першими співробітниками посольства були Віктор Крижанівський, який після проголошення Україною незалежності був призначений першим генеральним консулом України в Нью-Йорку; Олександр Буцько і Юрій Шевченко, які відповідали за контакти з українською діаспорою та американською громадою. А також Володимир Єльченко, Анатолій Олійник, Анатолій Купріян.
Історія будинку посольства
Будинок Посольства України в США з видом на річку Потомак, починає свою історію з 1788 року, коли було розпочато його будівництво, Бенджаміном Стоддертом — першим секретарем Військово-морського флоту США.
З 1793 по 1794 у будинку мешкав, герой війни за незалежність США генерал Форест, який втратив ногу внаслідок поранення під час битви за Джермантаун та був третім мером Джорджтауну. В цей час, Континентальний конгрес, який засідав у Філадельфії, вирішив, що нова столиця США повинна бути на березі річки Потомак. Конгрес доручив президенту Джорджу Вашингтону знайти відповідне місце.
Генерал Форест сприяв Джорджу Вашингтон в укладенні угоди з 19-ма власниками земельних ділянок про передачу цих ділянок уряду для заснування нової столиці. Угода між Вашингтоном та власниками землі була підписана, під час вечері, організованої Форестом в його будинку 29 березня 1791 року. Таким чином, будинок Фореста-Марбері — одна з найвизначніших пам'яток американської історії та місце народження столиці СШАВашингтона. Після перенесення столиці на береги Потомака місто почало прискорено розвиватися . У 1792 році було розпочато будівництво Білого дому, у 1793 році — Капітолію, у 1789 — Джорджтаунського університету.
200 років потому будинок Фореста-Марбері було відреставровано, а його інтер'єр відтворено за допомогою автентичних матеріалів.
31 грудня 1992 року Уряд України придбав будинок для розміщення в ньому Посольства України. Придбання стало можливим завдяки зусиллям та пожертвам Координаційного Комітету допомоги Україні, Української кредитної спілки «Самопоміч», Української побратимської асоціації та інших організацій, а також багатьох представників української громади США.
27 червня 1997 року в будинку було відкрито меморіальну кімнату Президента Джорджа Вашингтона.