Кречовичі (село)

Село Кречовичі пол. Krzeczowice Координати 49°59′00″ пн. ш. 22°27′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Переворський повіт Гміна Каньчуга Населення 978 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-220 Автомобільний код RPZ SIMC 0604270 GeoNames 767310 OSM r6780728  ·R Кречовичі Кречовичі (Польща) Кречовичі Кречовичі (Підкарпатське воєводство)  Кречовичі у Вікісховищі

Кречовичі — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Каньчуга Переворського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 978 осіб (2011[1]).

Історія

Перша згадка про село сягає 1515 р.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1883 р. Кречовичі знаходились у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, проживали 346 римо-католиків, 250 греко-католиків і кілька євреїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

У 1904 р. через село відкрито вузькоколійну залізницю Переворськ — Динів зі станцією в селі.

На 01.01.1939 році в селі проживало 1500 мешканців, з них 500 українців-грекокатоликів, 990 поляків і 10 євреїв[2]. Село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства.

1945 року з села до СРСР вивезли 165 українців (43 сім'ї). Переселенці прибули до Дрогобицької та Тернопільської областей[3]. Решту українців у 1947 р. під час операції «Вісла» депортовано на понімецькі землі.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	479	105	322	52
Жінки	499	99	271	129
Разом	978	204	593	181

Церква

Церква о. Николая збудована в 1793 р., була парохіяльною церквою Каньчуцького (з 1920 р. — Лежайського) деканату Перемишльської єпархії. В 1831 р. в селі була греко-католицька парохія, яка належала до Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії, у селі було 257 парохіян[5], парохія охоплювала також міста Каньчуга і Чудець та села Бібрка, Песій Млинок, Сіннів, Журовички Малі, Ужейовичі, Панталовичі, Галарівка, Сетеш, Лопушка Мала, Лопушка Велика, Манастир, Нижатичі, Микуличі, Сідлечка. У 1835 р. додалися села Острів і Жуклин, у 1836 р. — Гать. З 1932 р. парафія поділена на дві й утворена парафія Каньчуга. Після виселення українців церква перетворена на костел.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кречовичі (село)

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 112.
3. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 4 грудня 2017.
4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
5. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 56. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 4 грудня 2017.

Див. також

• Krzeczowice z Bóbrką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 774. (пол.)
• Apokryf Ruski [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
• Strona gminy [Архівовано 20 грудня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)