Жуклин
Жуклин (пол. Manasterz) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Каньчуга Переворського повіту Підкарпатського воєводства, над річкою Млєчкою. Населення — 340 осіб (2011[1]). ІсторіяЖуклин закріпачений у 1384 р. Тоді ж початі латинізація та полонізація місцевого українського населення лівобережного Надсяння. В 1390 р. село було у власності Тарновських, пізніше перейшло до Пілецьких. Після смерті Оттона Пілицького всі довколишні села були у власності його доньки Ельжбети Грановської, яка 2 травня 1415 р. вийшла заміж за короля Владислава II Ягайла і Жуклин став королівською власністю. В 1515 р. село входило до каньчуцького ключа Перемишльської землі Руського воєводства. В 1498 і 1624 роках село зазнало знищення внаслідок нападів татар. У 1836 р. в селі було 22 греко-католики, які належали до парафії Кречовичі Каньчуцького деканату Перемишльської єпархії.[2] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості. Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1886 р. Жуклин знаходився у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 74 будинки і 374 мешканці, з них 336 римо-католиків, 24 греко-католики і 14 юдеїв. За даними Шематизму того року в селі було 29 греко-католиків.[3] У 1904 р. через село відкрита вузькоколійна залізниця Переворськ — Динів зі станцією в селі. На 01.01.1939 році в селі проживало 590 мешканців, з них 40 українців-грекокатоликів і 550 поляків[4]. Адміністративно село входило до ґміни Каньчуга Переворського повіту Львівського воєводства. Грекокатолики належали до парафії Каньчуга Лежайського деканату Перемишльської єпархії. 1945 року з села до СРСР вивезли 9 українців (1 родину). Переселенці прибули до Дрогобицької області[5]. Решта українців не могла протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства. ДемографіяДемографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
Примітки
Посилання
|