Ка́рликові гала́ктики — галактики низької світності. Умовною межею вважають світність 108L☉[1]. Такі галактики складаються з кількох мільярдів зір, але це невелика кількість у порівнянні з Чумацьким Шляхом, який містить 200—400 мільярдів зір. Дуже сильно різняться карликові галактики за поверхневою яскравістю. Якщо звичайні галактики мають середню поверхневу яскравість приблизно рівну яскравості нічного неба, то карликові галактики відрізняються одна від одного за своєю поверхневою яскравістю більш ніж на 10m.
Спіральні галактики низької світності (меншої за умовну межу 108 L☉), які мають правильну спіральну структуру, зазвичай не відносять до карликових[1]. Карликовими вважають лише ті невеликі галактики, в яких спіральну структуру частково порушено (галактики магелланового типу)[4].
У місцевій групі є багато карликових галактик: ці невеликі галактики часто обертаються навколо великих галактик, таких як Чумацький Шлях, галактика Андромеди і галактика Трикутника. супутник Чумацького Шляху — Велика Магелланова Хмара з більш ніж 30 мільярдами зір — іноді класифікується як карликова галактика, у той час як інші вважають її повноцінною галактикою. Висловлено припущення, що деякі карликові галактики утворилися внаслідок припливної взаємодії з Чумацьким Шляхом і галактикою Андромеди[5]. Припливні карликові галактики виникають при зіткненні галактик і їх гравітаційній взаємодії. Потоки галактичної речовини відтягуються від батьківських галактик і гало темної матерії, які оточують їх[6].
14 серпня 2023 року, в журналі Nature, вчені, які використовують космічний телескоп «Джеймс Вебб», підтвердили, що відкрита в 2022 році далека пляма світла — це ще одна з найбільш ранніх карликових галактик у Всесвіті. Зазначена галактика почала випромінювати теж понад 13 млрд років тому, або приблизно через 390 млн років після Великого вибуху. Знайдений об’єкт отримав назву галактика Мейсі, яка стала однією з найстаріших галактик у Всесвіті, вік яких був підтверджений спектроскопією[12].
Відкриття карликових галактик
Якщо не брати до уваги галактики-супутники туманності Андромеди — M32 і NGC 205 —, які займають проміжне положення між карликовими й нормальними галактиками, перші карликові галактики виявив Гарлоу Шеплі в кінці 1930-х років[джерело?]. Під час огляду неба в околиці Південного полюсу світу на обсерваторії Гарвардського університету в Південній Африці, Шеплі виявив невідоме раніше скупчення у сузір'ї Скульптора, що містило близько 10 тис. зір величиною 18—19,5m. Незабаром було виявлено подібне скупчення в сузір'ї Печі. Після того, як для дослідження цих скупчень задіяли 2,5-метровий телескоп обсерваторії Маунт-Вілсон, у них вдалося знайти цефеїди й визначити відстані до них. Виявилося, що обидва скупчення розташовані поза межами нашої Галактики, тобто, являють собою новий тип галактик низької поверхневої яскравості. Відкриття карликових галактик стали масовими після того, як у 1950-х роках за допомогою 120-сантиметрової камери Шмідта було виконано Паломарський огляд неба. Виявилося, що карликові галактики — найпоширеніші галактики у Всесвіті[джерело?].
↑Ultra Compact Dwarf galaxies in Abell 1689: a photometric study with the ACS. 28 червня 2004 08:34:37 UTC [accepted for publication in the October 2004 issue of the Astronomical Journal]. arXiv:astro-ph/0406613. doi:10.1086/423701.
↑Kazantzidis, S.; Moore, B.; Mayer, L. Galaxies and Overmerging: What Does It Take to Destroy a Satellite Galaxy? : [[ арх.] 21 липня 2003] : [англ.] / Prada, F.; Martinez Delgado, D.; Mahoney, T.J. // Satellites and Tidal Streams. — 2004. — Vol. 327 (December). — P. 155. — (Astronomical Society of the Pacific Conference Series). — ISBN 1-58381-190-7. — arXiv:astro-ph/0307362. — Bibcode: 2004ASPC..327..155K.
↑Юрій Кудря; Ірина Вавилова (2016). 2.12. Особливості класифікації карликових галактик. Позагалактична астрономія(PDF) (Навчальний посібник). Київ: Наукова Думка. с. 107. ISBN978-966-00-1517-3. Архів оригіналу(PDF) за 1 грудня 2020. Процитовано 21 квітня 2017.
↑Metz, Manuel; Kroupa, Pavel (2007). Dwarf spheroidal satellites: are they of tidal origin? [Карликові сфероїдальні галактики мають припливне походження?]. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 376 (1): 387—392. arXiv:astro-ph/0701289. Bibcode:2007MNRAS.376..387M. doi:10.1111/j.1365-2966.2007.11438.x.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)(англ.)
↑Black hole found in Omega Centauri (NEWS). UPI. 10 квітня 2008. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 7 липня 2024. The discovery was led by Eva Noyola of the Max-Planck Institute for Extraterrestrial Physics