Гіпо́теза (або засновок) — це припущення, яке перевіряють експериментально з можливих розв'язань проблеми[1].
З погляду логіки, гіпотеза — прийом пізнавальної діяльності людини, форма мислення, що є здогадом, тобто, положенням, яке тимчасово вважається можливо істинним, поки не встановлена істина[2].
У практичній площині гіпотеза може визначатися як форма розвитку знань, що являє собою обґрунтоване припущення, висунуте з метою з'ясування властивостей і причин досліджуваних явищ. Як правило, гіпотеза висловлюється на основі ряду спостережень (прикладів), котрі підтверджують її, і тому виглядає правдоподібно.
Особливості та значення гіпотези
Особливістю гіпотези є те, що вона є ймовірним припущенням, достовірність якого не перевірена і не доведена (тобто, це проблематичне, імовірне знання)[3].
Значення гіпотези визначається тим, наскільки вона допомагає вирішувати теоретичні та практичні проблеми. У проблемній ситуації висувається кілька логічно несумісних гіпотез, кожна з яких повинна відповідати наявним знанням і дозволяти висновки, перевірювані фактами в емпіричних теоріях, теоретичними побудовами в абстрактних теоріях.
Спростування гіпотези (часто за допомогою контрприкладу) переводить її до розряду помилкових тверджень. Доведення (доказування) гіпотези (за допомогою експерименту чи серії експериментів, умовиводу з дотриманням правил формальної логіки) робить її установленим фактом, теоремою, теорією. Не доведена і не спростована гіпотеза називається відкритою проблемою. Незаперечні припущення (наприклад, аксіоми) гіпотезами не є.
Нефальсифікована гіпотеза
Нефальсифіковані гіпотези (англ. unfalsifiable hypotheses) — припущення, основний зміст яких неможливо спростувати — або через технічні обмеження, або через суб'єктивність. Наприклад, «Шоколад завжди кращий за ваніль» (суб'єктивне). Або «У галактиці Андромеди є живі істоти» (поза технічними можливостями). Інший термін для неспростовуваних гіпотез — «спекуляція».
Випадки, коли застосовується гіпотеза
Гіпотеза застосовується в таких випадках:
- Коли відомих фактів недостатньо для пояснення причинної залежності явища, але є необхідність в тому, щоб його пояснити;
- Коли факти складні і гіпотеза може принести користь, як узагальнення знань у даний час, як перший крок до їх роз'яснення;
- Коли причини, що спричинили чи спричиняють факти, недоступні для досліду, тим часом як їх дія чи наслідки можуть бути предметом вивчення.
Формування гіпотез
Гіпотези в своєму розвитку проходять три стадії:
- Накопичення матеріалу, висунення гіпотези;
- Формування основної гіпотези та її обґрунтування;
- Перевірка отриманих результатів на практиці.
Наукова гіпотеза та гіпотеза в широкому сенсі слова
Розрізняють гіпотези в широкому сенсі слова та наукові гіпотези.
Гіпотеза вважається науковою, якщо вона, відповідно до наукового методу, пояснює факти, що охоплюються цією гіпотезою; не є логічно суперечливою; принципово спростовується, тобто потенційно може бути перевірена критичним експериментом; не суперечить раніше встановленим законам і, швидше за все, додається до ширшого кола явищ.
Наукова гіпотеза дозволяє об'єднати певну сукупність інформації, що є науковим знанням, в систему знань і утворює теорію у разі, якщо така гіпотеза здобуде підтвердження. Виходячи за межі кола вивчених фактів, наукова гіпотеза пояснює їх і передбачає нові факти.
У природничих науках гіпотеза висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того щоб стати достовірною науковою теорією.
Гіпотеза в широкому сенсі слова є здогадом про що завгодно, як правило, узагальнюючим підсумком спостережень, коротким описом зв'язку між певними явищами.
Вимоги, що висуваються до наукової гіпотези
До наукової гіпотези можуть висуватися такі вимоги[4]:
- Принципова перевірюваність (спростовуваність) пропонованої гіпотези;
- Максимальна загальність гіпотези, тобто, гіпотеза має пояснювати не тільки ті явища, для пояснення яких вона створюється, але й максимально широкий у межах можливого клас явищ, в тому числі й ті явища, які, на перший погляд, безпосередньо не пов'язані із первинними;
- Прогностичний потенціал;
- Принципова (логічна) простота;
- Спадковий зв'язок гіпотези, що висувається, із попереднім знанням.
Види гіпотез за предметом гіпотези
Гіпотези можуть стосуватися:
Відомі гіпотези
Перевірка деяких математичних гіпотез розтяглася у часі на століття. Велика теорема Ферма, сформульована приблизно у 1637 р., залишалася гіпотезою більш ніж 300 років, перш ніж була доведена у 1995 р. Гіпотеза Ейлера, сформульована у 1769 р., була спростована шляхом наведення контрприкладу напередодні 200-річчя її публікації у 1966 р.
Чимало наукових гіпотез, поширених у давнину, пізніше були спростовані (наприклад, геоцентризм, нептунізм). Інші знайшли підтвердження і лягли в основу сучасної науки (атомістика, генетика).
Чимало гіпотез присвячено проблемі походження життя на Землі. Окрім теорії еволюції, яка підтверджується великим масивом наукових даних, частково підтвердженою науковими даними вважається і гіпотеза панспермії. Іноді креаціонізм відносять до числа гіпотез про походження життя, хоча ідеї креаціонізму засновані на вірі і, як такі, що не допускають можливості їх неправильності, з точки зору чистоти термінології не можуть бути віднесені до розряду гіпотез[5].
Деякі гіпотези беруться на озброєння діячами псевдонауки. Наприклад, уфологія користується позаземною гіпотезою походження НЛО.
Див. також
Примітки
Література
Посилання