Спекуляція (філософія)

Спекуляція (нім. Spekulation, від лат. speculatio — вистежування, видивляння) — в філософії це абстрактне міркування, тип теоретичного знання, яке виводиться без звернення до досвіду («спекулятивне судження»)[1].

Спекулювати (про що-небудь, по якомусь приводу, на яку-небудь тему) — абстрактно міркувати. Звідси спекулятивний в значенні «умоглядний»[2].

У класичній філософській літературі поняття «спекуляція» часто зустрічається також в парі з іншими поняттями, наприклад:

«Схоластична спекуляція» ( Ф. Бекон): «Метафізична спекуляція» ( І. Кант. «Критика чистого розуму»): «Спекуляція і емпірія» ( Г. Ф. Гегель. «Філософія релігії»): «Задачі спекуляції» (там само): «Спекуляція про світ» (К. Поппер) — Та іншими.

У сучасній суспільній лексиці також часто вживається поняття «політичні спекуляції»[3][4].

Примітки

1. Філософський енциклопедичний словник. М .: «Радянська енциклопедія», 1983. с. 645—646
2. Словник іноземних слів. М .: «Російська мова», 1986. С.467
3. Ющенко: ціна реконструкції НСК — «політичні спекуляції» // УНІАН, 26.06.2009
4. Баку закликає утриматися від політичних спекуляцій в ірано-азербайджанських відносинах [Архівовано 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] 30 червня 2009

Див. також

• Схоластика
• Діалектична логіка
• Скандга

Джерела та література

• М. Булатов. Спекулятивне // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 601. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.