|
Дока́зування — розумова і практична діяльність компетентних учасників процесуальних відносин, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Метою доказування є встановлення істини у конкретній справі і вирішення спору між сторонами.
Доказування включає в себе дві невід'ємних складових. З однієї сторони, це діяльність суду та інших уповноважених осіб, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншої— пізнавальна (розумова), що відповідає законам логіки.
У структурі доказування незмінно присутні і поєднуються пізнавальні (пошукові та інформаційні процеси), комунікативні (фіксація та забезпечення передачі фактичних даних у часі та просторі), засвідчувальні (закріплення, підтвердження достовірності фактичних даних) та обґрунтовуючі (використання доказів у встановленні істини) елементи [1].
Пізнавальний елемент доказування полягає у виявленні джерел доказової інформації та отриманні фактичних даних щодо обставин, які належать до предмета доказування. Тобто здійснюється пошук, знайдення та отримання інформації, яка стосується справи. Комунікативний елемент доказування полягає в тому, що, сприймаючи доказову інформацію, слідчий в силу своєї функції так або інакше мислить себе частиною «пізнавальної системи», частками якої є всі посадові особи, які здійснюють пізнавальну діяльність у кримінальному процесі. Його завдання полягає в перетворенні «істини в собі» в «істину для всіх», у тому числі і для себе. Це досягається надійністю засобів вилучення та фіксації фактичних даних. [1].
Засвідчувальний елемент доказування (збирання та дослідження доказів) проявляється в документуванні та засвідченні в установленому порядку виявлених даних, а водночас і самої процедури одержання доказів з тим, щоб обґрунтувати їх достовірність та правильність зроблених на їх основі висновків. [1].
Доказування-обґрунтування являє собою логічно комунікативну діяльність з переконування суду та інших учасників судочинства (адресатів доказування) в достовірності доказів, достатності їх системи та істинності суджень, умовиводів, висновків[1].
Нормативно-правове регулювання доказування
Нормативну базу доказового права становлять Конституція України та міжнародно-правові акти у цій сфері — Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., та інші. Законодавчими актами, що встановлюють правила доказування, є:
Елементи доказування
- Збирання доказів — процес, що складається з таких стадій: а) виявлення доказів — їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. Збирання доказів є першим етапом роботи з доказами[5].
- Дослідження доказів — це безпосереднє сприйняття і вивчення в судовому засіданні інформації про фактичні дані, надані суб'єктами доказування, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності[6]. Дослідження доказів повинне бути всебічним, повним, об'єктивним та безпосереднім.
- Оцінка доказів — визначення достовірності та сили доказів[7]. Оцінку доказів проводить широке коло учасників процесу, проте лише оцінка доказів з боку суду носить владний характер, оскільки судові рішення, у яких відбивається ця оцінка, є обов'язковими.
«Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили»[8]. «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті»[9].
Суб'єкти доказування. Обов'язок доказування
| Кримінальний процес |
Цивільний, господарський, адміністративний процес
|
| Суб'єктами доказування, тобто учасниками процесу, які здійснюють доказову діяльність, є органи досудового розслідування і суд. |
Сторони і суд.
|
Обов'язок доказування обставин, що становлять предмет доказування, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, — на потерпілого.
«Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину» (стаття 62 Конституції України) |
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
|
Предмет і межі доказування
Предмет доказування — це коло фактів об'єктивної дійсності, необхідних для вирішення справи по суті.
| Кримінальний процес |
Цивільний, господарський, адміністративний процес
|
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру[10]. |
Сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень[11]. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення[12].
|
|
Підстави звільнення від доказування:
1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (див. Преюдиція).
4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою[13].
|
Див. також
Примітки
Посилання
Література
- Адміністративне судочинство: Підручник / За заг. Ред. Т.О. Коломоєць. К.: Істина, 2009. 256 с.
- Азаров Ю. І., Хабло О. Ю., Конюшенко Я. Ю. Окремі питання збирання доказів у кримінальному провадженні. Юридична наука. 2015. №5. С. 135-141.
- Ангеленюк А.-М.Ю. Використання електронних доказів у кримінальному процесуальному праві України (проблемні питання). Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2023. Серія: Право. Випуск 79. Т. 2. С.214-218.
- Васильєв С.В., Попович С.М. Господарське судочинство України: підручник. Київ: Алерта, 2023. 394 с.
- Васильєв С. В., Ніколенко Л.М. Доказування та докази у господарському процесі України. Х.: Еспада, 2004. 415 с.
- Вчення про механізм доказування у цивільному судочинств: [монографія] / А. С. Штефан. Київ: Інтерсервіс, 2018. 392 с. – ISBN 617-696-824-5.
- Докази та доказування у кримінальному провадженні: навч. посіб. / [кол. авт.: Р.І. Благута, Ю.В. Гуцуляк, О.М. Дуфенюк та ін.]. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 272 с. ISBN 617-511-254-0.
- Доказове право: підручник / В.М. Тертишник, О.І. Тертишник, А.Є. Фоменко, В.В. Ченцов; за заг. ред. д. ю.н, професора В.М. Тертишника. Київ: Алерта, 2022. 448 с.
- Доказування у кримінальному провадженні: навч. посіб. / М.В. Гузела, В.С. Канцір, М.М. Олашин, С.О. Сорока; за ред. В.С. Канціра. Львів: Львівська політехніка, 2018. 236 с. ISBN 966-941-111-2.
- Доказування кримінальних правопорушень щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою: кримінальний, кримінально-процесуальний та криміналістичний аспект: метод. рек. / В. Г. Дрозд, Ю. М. Чорноус, Л. В. Гаврилюк та ін. Київ: Нац. акад. внутр. справ; Держ. наук. досл. ін-т, 7БЦ, 2023. 222 с. ISBN 978-617-549-188-1
- Ковальчук С. О. Вчення про речові докази у кримінальному процесі: теоретико-правові та практичні основи: монографія. Івано-Франківськ: Супрун В.П., 2017. 618 с.
- Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч. посіб. К.: Прецедент, 2007. 531 с.
- Котюк І. І. Теорія судового пізнання: Монографія. К., 2006. 435 с.
- Кройтор В.А. Гражданский процесс: Учеб. пособие для підготовки к зачёту и екзамену. Изд. 3-е, перераб. и доп. Харьков: Эспада, 2006. 240 с.
- Ніколенко Л.М. Доказування в господарському судочинстві: Навч. посібник. Одеса: Фенікс; Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. 415 с.
- Недопустимі докази / Я. П. Зейкан, О. М. Лисак, В. М. Барсук, 2-ге вид., змін. й доповн. Київ: ВД «Дакор», 2024. 372 с.
- Нор. В. Т. Істина у кримінальному судочинстві: ідея, догма права, реалізація . Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія: Право. 2010. №2. С. 1— 14.
- Острійчук О.П. Нові шляхи у процесі доказування. Правовий тиждень. 2011. № 34-35.
- Острійчук О.П. Новітні погляди на місце показань в системі процесуальних джерел доказів у кримінальному провадженні: науково-практичний посібник для професійних юристів. Полтава: Рік, 2014. 77 с. ISBN 978-966-82-70-34-5
- Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США. М.: Городец, 1999. С. 192.
- Рибалка О. В. Захисник як суб'єкт доказування в кримінальній справі. Адвокат. 2011. № 7(130). С. 35–40.
- Сівочек С. Аналіз поняття доказу в кримінальному процесі України. Право України. 2001. № 9.
- Сизоненко А. С., Пустова Г.О. Збирання доказів як елемент процесу доказування під час досудового розслідування. Актуальні проблеми досудового розслідування: зб. тез доповідей IV Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 1 лип. 2015 р.). К.: Нац. акад. внутр. справ, 2015. С. 251—253.
- Старенький О. С. Щодо визначення поняття меж доказування в кримінальному провадженні. Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». 2014. №1(9).
- Стахівський С. Оцінка доказів та їх процесуальних джерел у кримінальному процесі. Підприємництво, господарство і право. 2005. №6.
- Судова експертологія: підруч. для підгот. здобувачів освіт. ступеня «магістр» за спец. 081 «Право» та 262 «Правоохоронна діяльність» / В. М. Тертишник, В. В. Варава, О. В. Сачко; за заг. ред. В. М. Тертишника. Харків: Право, 2021. 280 с. ISBN 978-966-998-229-2
- Теорія доказів: підручник / К.В. Антонов, О.В. Сачко, В.М. Тертишник, В.Г. Уваров / За заг. ред. В.М. Тертишника. Київ: Алерта, 2015. 294 с.
- Теорія доказового права: науково-практичний посібник (монографія); за заг. ред. д. ю.н., проф., акад. Академії наук Вищої школи України М. М. Ясинка. Київ: Алерта, 2021. 426 с.
- Терещенко Ю. В. Процесуальні дії як способи формування доказів у досудовому провадженні: монографія. Львів: Галицько-Волинська Спілка, 2012. 166 с.
- Тертишник В. М. Настільна книга слідчого. Зразки правничих документів. Київ: Алерта, 2024. 448 с. ISBN 978-617-566-820-7
- Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 10-те вид., доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2023. 698 с. ISBN 978-617-566-771-2
- Тертишник В. М. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Вид. 21-ше, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2024. 1060 с. ISBN 978-617-566-823-8
- Фурса С. Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. (Серія: Процесуальні науки) — К.: Видавець Фурса С. Я., КНТ, 2005. 256 с.
- Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Вид. 3-тє, перероб. та доп. / За заг. ред. д. ю.н., професора, академіка Академії наук вищої школи України М. М. Ясинка. Київ: Алерта, 2023. 860 с.
- Штефан М.Й. Цивільний процес. К.: Ін Юре, 1997.
|
