Абстрагування

Ця стаття є частиною серії з теми
Методологія науки
Філософський портал

Абстрагува́ння (від лат. abstrahere — «відвертати») — це уявне нехтування неістотних і другорядних ознак предметів і явищ, зв'язків і відносин між ними, та виділення декількох досліджуваних сторін або декількох аспектів, що підлягають вивченню.[1] Це мислиннєва операція, один з моментів пізнання, розумова операція в якій людина відкидає випадкове, несуттєве і прагне до пізнання необхідного, важливого, спільного, звичайного, що характеризує даний клас предметів. [2]

Загальний опис

В одних випадках абстраговані властивості й відношення пов'язуються або асоціюються з відомими класами об'єктів («натуральне число», «особистість», «рослина»), в інших випадках — уявляються ізольовано від тих предметів, з якими вони дійсно нерозривно пов'язані («краса», «корисність», «моральність»). Абстрагуваня це змістова операція, філософський і логічний метод «відвертання», що дає змогу переходити від конкретних предметів (елементів) до загальних понять і законів розвитку.

Походить із традиції античної філософії Платона, Аристотеля, й ін. Отримав розвиток у філософії «Просвітництва» Лока, Юма, Спінози, Лейбніца, Декарта. Як метод найбільш завершеного вигляду набув у німецькій філософії «ідеалізму» Гегеля та Шеллінга.

В українській загальнонауковій і філософській літературі можна зустріти у вигляді парних діалектичних висловлювань: «сходження від абстрактного до конкретного», або навпаки — «перехід від конкретного до абстрактного». Як мислений метод чи операцію сьогодні використовують скрізь у наукових дослідженнях, насамперед переходячи від прикладних досліджень до теоретичних висновків і навпаки.

Власне належить і розглядається у філософській галузі «Логіка і Методологія науки».

У психології

Абстрагування у психології — процес мислення, в результаті якого людина, відходячи від несуттєвого, утворює поняття «від конкретного до абстрактного», при цьому абстрактне наповнюється конкретним змістом.

У літературі

Абстрагуванням й узагальненням створено літературознавчі поняття, які фіксують зміст усіх (художня література) чи групи художніх творів (епос, лірика тощо), чи одного елемента (тема, сюжет, алітерація тощо).

Примітки

  1. ↑ Лузан П.Г., Сопівник І.В., Виговська С.В. Методологія та організація науково-педагогічних досліджень: підручник. — К.: Міленіум, 2016. — 491 с. (стор.: 189)
  2. ↑ Термінологічний словник[недоступне посилання]. | Навчальні посібники Вінницького національного технічного університету. Мережні електронні видання | web.posibnyky.vntu.edu.ua

Література

Посилання