На півночі уступом заввишки 30—50 м обривається до Поліської низовини. На півдні Волинська височина відокремлена невеликим уступом від рівнини Малого Полісся.
Рельєф
Середня висота Волинської височини — 220—250 м, найбільша — 361 м (Повчанська височина). Переважає увалисто-балковий рельєф. Розвинутий карст.
Річковими долинами Бугу, Стиру, Горині та їхніх приток Волинська височина розчленована на окремі ділянки, серед яких:
На межиріччях розвинені лесоподібнісуглинки, у західній частині під ними трапляються відкладення Дніпровського (максимального) зледеніння. На Волинській височині переважають лісостепові ландшафти.
Рослинність Волинської височини переважно лісостепова. Ліси (здебільшого грабові, дубові та дубово-соснові) збереглися фрагментарно. Вони становлять приблизно 9 % площі височини.
Волинська височина: головні риси геологічної будови та рельєфу / А. Богуцький, Б. Голуб, М. Ланчонт // Проблеми середньоплейстоценового інтергляціалу: матеріали XIV українсько-польського семінару (Луцьк, 12–16 вересня 2007 р.) / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки, НАН України, Ін-т геологічних наук, Рівненська геологічна експедиція, Комітет досліджень антропогену, редкол.: А. Богуцький, П. Гожик, М. Ланчонт [та ін.]. — Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. — С. 6–10.