Височини України

Карта рельєфу України

Опілля (частина Подільської височини), Львівська область

Донецький кряж (частина Донецької височини), Донецька область

Височи́ни Украї́ни займають близько 25 % території країни[1]. Утворення українських височин пов'язане з геологічною будовою і тектонічними рухами земної кори. Наприклад, відноги Середньоросійської височини фіксують виступи кристалічного фундаменту; Донецька височина є залишком мезозойського фундаменту складчастої споруди тієї ж назви. Важливу роль відіграли неотектонічні рухи в межах південного та південно-західного схилу Східно-Європейської платформи, в результаті яких утворилися обернені морфоструктури Волинської височини та Подільської височини, відбулися підняння окремих блоків фундаменту в межах Придніпровської височини та Приазовської височини.

За генезисом в Україні виділяють:

• денудаційні височини — Волинська,
• пластово-денудаційні — Середньоруська,
• структурно-денудаційні — Приазовська,
• цокольні — Донецька.

Найвищі вершини височин України

• Берда (515 м) — Хотинська височина
• Камула (471 м) — Гологори
• Високий Камінь (440 м) — Вороняки
• Крайній Камінь (431 м) — Товтри
• Драбаниха (408 м) — Кременецькі гори
• Булава (395 м) — Розточчя
• Могила Мечетна (367 м) — Донецький кряж
• Хохлиця (361 м) — Волинська височина
• Бельмак-Могила (324 м) — Приазовська височина
• (323 м) — Придніпровська височина
• (321,4 м) — Словечансько-Овруцький кряж
• (222 м) на теренах України — Середньоруська височина
• (178,4 м) — Тарханкутська височина

Див. також

• Геологія України
• Фізико-географічне районування України

Джерела

1. Рельєф // Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1965. — Т. 17 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — С. 13-18.

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.

• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Література

• Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
• Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
• Загальне геоморфологічне районування території України // Український географічний журнал : науковий журнал. — К., 2004. — № 1. — С. 3-12. — ISSN 1561-4980.
• Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
• Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
• Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
• Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.

• (рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
• (рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
• (рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.

Посилання

• Орографічна карта України [Архівовано 31 липня 2021 у Wayback Machine.].

Портал «Географія України»   Портал «Геоморфологія»