Ý, ý, або y з акутом — літера розширеного латинського алфавіту. Буква Y із акутом. Викорстовується в ісландській, фарерській, туркменській, древньоісландській, валлійській, чеській, словацькій та казахській мовах; також — староскандинавській, староіспанській, астуро-леонській мовах.
Використання
- У в'єтнамській мові — голосна [i] високого тону.
- В ісландській — довга голосна [iː]; 29-а літера ісландської абетки.
- hlýr [l̥iːr̥] «теплий»
- В іспанській мові XV — XVIII ст. — звук [і][1].
- Ýñigo (сучасною — Inigo)
- ýbamos (сучасною — íbamos)
- У казахській мові в 2018 — 2022 рр. — [w], [ʊw], [ʏw]; замінена 2021 року на U, u.
- У московській мові — латинізоване Ы́.
- býdlo «москвиняка-скотиняка»
- У словацькій — довгий звук [iː] (українське и); 44-а літера словацької абетки.
- veľký «великий»
- rýchly «швидкий»
- У туркменській мові — приголосний /j/; на противагу Y — голосному ɯ. В старій орфографії записувалася як ¥ÿ (1993—1995), Yy (1992—1993), Йй (1940—1992), Jj (1929—1929), ﻳ (1923—1929), ی (в Ірані).
- ýürek «серце»
- У фарерській — /ʊiː/
- lýri /ˈlʊiːɹɪ/ «ліра»
- У чеській — довгий звук [y:] (українське и); 40-а літера чеської абетки.
- velký «великий»
- druhý «другий»
- být «бути» / byt «побут»
Характеристика
Див. також
Примітки
- ↑ Ortografía de la lengua española (2010), p. 222, 223
Бібліографія
- Real Academia Española y Asociación de Academias de la Lengua Española. Ortografía de la lengua española (2010). 222, 223
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ý