Sceloporus occidentalis

? Sceloporus occidentalis
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Плазуни (Reptilia) Ряд: Лускаті (Squamata) Підряд: Ігуаноподібні (Iguania) Родина: Фриносомові (Phrynosomatidae) Рід: Sceloporus Вид: S. occidentalis
Біноміальна назва
Sceloporus occidentalis Baird & Girard, 1852
Синоніми
Sceloporus undulatus occidentalis
Посилання
Вікісховище: Sceloporus occidentalis Віківиди: Sceloporus occidentalis EOL: 790717 ITIS: 173875 МСОП: 64131 NCBI: 8519

Sceloporus occidentalis (західна парканна ігуана) — вид ігуаноподібних ящірок родини фриносомових (Phrynosomatidae)[2]. Мешкає в Сполучених Штатах Америки і Мексиці.

Опис

Західна парканна ігуана (національний парк Піннаклс^[en], Каліфорнія)

Самець S. o. occidentalis (округ Сакраменто, Каліфорнія)

Довжина західних парканних ігуан без врахування хвоста становить 57-89 мм, разом з хвостом — 210 мм[3]. Забарвлення верхньої частини тіла у них варіюється від коричневого (який може мати піщаний або зеленуватий відтінок) до чорного, на спині у них чорні смуги, внутрішні сторони кінцівок жовті. Найбільш прикметною рисою західних парканних ігуан є яскраво-синій живіт, у самців цього виду також є сині плями на горлі. У самиць і молодих особин яскраві плями в забарвленні слабо виражені або відсутні. В деяких популяціях самці також мають яскраво-бірюзові плями на спині. Луски у S. occidentalis кілеподінбі, на спині у них 35-57 лусок.

Подібне яскраво-синє забарвлення горла мають також деякі інші види ящірок. У східних парканних ігуан (S. undulatus) замість однієї великої плями на горлі є дві менші. Полинові ігуани (S. graciosus) не мають жовтих плям на лапах, луски на спині у них дрібніші. Західні парканні ігуани також є схожими на Uta stansburiana, однак на пахвах у них є чорні плями, а на горлі є помітна шкіряна складка.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

• Sceloporus occidentalis biseriatus Hallowell, 1854 — долина Сан-Хоакін в Каліфорнії, від гір Техачапі^[en] на північ до округа Мерсед;
• Sceloporus occidentalis bocourtii Boulenger, 1885 — Каліфорнія (від округа Сонома в районі затоки Сан-Франциско на південь до округа Санта-Барбара);
• Sceloporus occidentalis longipes Baird, 1858 — південь і схід Каліфорнії, північ Баха-Каліфорнії, острів Седрос, Невада, Орегон, південний схід Вашингтону, захід Айдахо і Юти;
• Sceloporus occidentalis occidentalis Baird & Girard, 1852 — північ Каліфорнії, захід Орегону, Вашингтон (Каскадні гори та регіон П'юджет-Саунду);
• Sceloporus occidentalis taylori Camp, 1916 — Каліфорнія (західних схили гір Сьєрра-Невада, від басейну річки Туолемі до національного парку Секвоя).

Поширення і екологія

Західні парканні ігуани поширені на заході США, в штатах Вашингтон, Орегон, Каліфорнія, Айдахо, Юта і Невада, а також в штаті Баха-Каліфорія на північному заході Мексики. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, зокрема на луках і пустищах, в заростях чапаралю і рідколіссях, у відкритих хвойних лісах, в скелястих каньйонах, на осипах і гірських схилах, уникають пустель. Трапляються на полях і пасовищах, де цих ящірок можна побачити на паркані або огорожі, звідки і походить їх назва. Зустрічаються на висоті до 3353 м над рівнем моря.

Західні парканні ігуани ведуть денний спосіб життя. Їх часто можна побачити, коли вони гріються на відкритих сонячних місцевостях. Взимку ці ящірки впадають у брумацію, тривалість якої залежить від клімату місцевості. Під час сезону розмноження дорослі самці демонструють територіальну поведінку. Західні парканні ігуани живляться переважно дрібними безхребетними. Розмноження у них відбувається восени. Самиці відкладають від 3 до 17 яєць (зазвичай 8 яєць) в період з квітня по липень.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Sceloporus occidentalis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 06 липня 2023
2. Sceloporus occidentalis у Reptarium.cz Reptile Database
3. Sceloporus occidentalis from Idaho Museum of Natural History

Джерела

• Northwestern Fence Lizard - Sceloporus occidentalis occidentalis CaliforniaHerps.com A Guide to the Amphibians and Reptiles of California

Посилання

• Putman, Breanna J.; Gasca, Maria; Blumstein, Daniel T.; Pauly, Gregory B. (December 2019). Downsizing for downtown: Limb lengths, toe lengths, and scale counts decrease with urbanization in western fence lizards (Sceloporus occidentalis). Urban Ecosystems. 22 (6): 1071—1081. doi:10.1007/s11252-019-00889-z. ISSN 1083-8155. PMC 7409970. PMID 32774080.
• Soule, Michael (January 1966). Trends in the Insular Radiation of a Lizard. The American Naturalist (англ.). 100 (910): 47—64. doi:10.1086/282399. ISSN 0003-0147. S2CID 85052224.
• Lane, R. S.; Mun, J.; Eisen, L.; Eisen, R. J. (2006). Refractoriness of the Western Fence Lizard (Sceloporus occidentalis) to the Lyme Disease Group Spirochete Borrelia bissettii. Journal of Parasitology. 92 (4): 691—696. doi:10.1645/GE-738R1.1. PMID 16995383. S2CID 24200639.