Non sequiturNon sequitur (з лат. — «не випливає»)[1] — нерелевантний аргумент, термін для позначення логічної помилки, де наданий довід не пов'язаний з висновком. Є одним з найпоширеніших прийомів в демагогії й софізмі, так як дозволяє використовувати близькі за значенням, але не такі, що виходять одна з одної, тези в суперечці й полеміці. Обидві тези в реальності можуть бути істинними, але перша теза ніяк не доводить ствердження другої тези. Помилку часто можна зустріти в повсякденному розмові, від чого вона ще більш небезпечна, тому що складно розпізнається обивателем без критичного погляду. Однак у математичній логіці (формальній мові), дану помилку виявити неможливо, тому що структурою силогізму є імплікація. Логічну хибу можна продемонструвати таким прикладом: «Всі студенти нашої групи — відмінники; Яценко — відмінник; Отже, Яценко студент нашої групи». Жодного вірного висновку в цьому доведенні зробити не можливо, бо обидва засновки часткові судження. Насправді «відмінники» можуть бути і в інших групах університету. Зараз порушено третє правило засновків силогізму: із двох часткових засновків жодного висновку зробити не можна. Перший засновок є часткове судження, яке означає, що декілька студентів університету — відмінники, незважаючи на слово «всі» (котре відноситься лише до «групи»). Хоча у доведенні обидва засновки істинні, другий з них жодним чином не витікає з другого. Вони лише близькі за значенням, але не виходять один з одного. Більш того, надані доводи жодним чином не пов’язані з висновком. Тут на городі бузина, а в Києві — дядько. Вислів означає абсолютно різнорідні речі або нісенітницю. У народі кажуть: «чув дзвін, та не знає, де він». Яценко С. Софістика. 2016. Приклади в повсякденній мовіСхематично помилку non sequitur можна змалювати так:
Через свою популярності, абсурдні варіанти цієї помилки перетворюються на жарти — твердження, заключна частина яких абсолютно не пов'язана з першою частиною[2]:
Але менш очевидні помилки non sequitur часто буває важко відстежити. У приклад можна взяти уривок з «Психології критичного мислення» Даян Гелперн[1]:
У Алана Тюринга, англійського математика, був ще один приклад[4]:
Незважаючи на те, що твердження здається нам правдоподібним, воно все ж є аргументом non sequitur. У ствердженні висловлюється можливість людини бути краще машини, а не бути самою машиною, як свідчить наслідок. Приклади в логіці
Позначимо за А — Сократ людина й усі люди смертні. Позначимо за В — Сократу подобаються дівчата. Дотримуючись таблиці істинності для імплікації це висловлювання є істинним, хоча насправді воно суперечить здоровому глузду . Ось ще один приклад:
Позначимо за А — вимога до студентів щодо вивчення іноземних мов. Позначимо за В — надання студентам якісної освіти. Виходячи з логіки, це висловлювання також є істинним. Але в даному випадку воно здається менш абсурдним. Загальні приклади«Деякі з ваших ключових доказів відсутні, неповні або навіть підроблені! Це доводить, що я маю рацію!»[5] «Ветеринар не може знайти жодного розумного пояснення, чому мій собака загинув. Дивіться! Дивіться! Це доводить, що ви його отруїли! Іншого логічного пояснення немає!»[6] «Адольф Гітлер любив собак. Він був злим. Тому любити собак — це бути злим».[7] У найсуворішому розумінні логічна помилка — це неправильне застосування дійсного логічного принципу або застосування неіснуючого принципу:
Це помилково. І так само це:
Справді, не існує логічного принципу, який стверджував би:
Простий спосіб показати вищезазначений висновок як невірний — це використання діаграм Венна. Логічною мовою: висновок є недійсним, оскільки принаймні в одній інтерпретації предикатів він не зберігає дійсності. Люди часто зазнають труднощів із застосуванням логічних правил. Наприклад, людина може сказати, що такий силогізм є дійсним, а насправді це не так:
«Ця істота» цілком може бути птахом, але висновок не випливає з умови. У деяких інших тварин також є дзьоб, наприклад: у восьминога і кальмара є дзьоб, у деяких черепах і китоподібних є дзьоб. Помилки цього типу трапляються через те, що люди перевертають передумови.[8] У цьому випадку «Усі птахи мають дзьоби» перетворюється на «Усі дзьобові тварини — це птахи». Зворотна передумова є правдоподібною, оскільки мало хто знає про випадки дзьобових істот, крім птахів, — але ця передумова не та, яку давали. Таким чином, дедуктивна помилка утворюється з пунктів, які можуть окремо виглядати логічними, але, коли вони розміщені разом, виявляються неправильними. Див. такожПримітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia