Звернення до абсурдності

Портрет Семюеля Джонсона роботи Джошуа Рейнольдса

Звернення до абсурдності (лат. Argumentum ad lapidem, дослівно: — «звернення до каменя») — логічна хиба, що полягає у запереченні якогось твердження як абсурдного без обґрунтування цієї абсурдності [1].

Аргументація ad lapidem є хибною тому, що вона не враховує суті претензії в суперечці. Походження фрази пов'язують з Семюелем Джонсоном (англ. Samuel Johnson), який, спростовуючи філософську тезу єпископа Берклі (англ. George Berkeley) — «Матерія не може існувати поза її сприйняттям» — ударив об камінь так, що його нога аж відскочила, і промовив: «Таким чином я спростував це».[2] Очевидно, Джонсон не спростував, а радше проігнорував аргументацію Берклі: докази існування каменя (вигляд, звук, відчуття удару об камінь) усе-таки сприймаються відчуттями. Ця невдала спроба заперечення поглядів Берклі розглядається як «просте звільнення від аргументів Берклі»[3]

Приклад

  • Співрозмовник А: Інфекційні хвороби спричиняються мікробами.
  • Співрозмовник B: Що за смішна думка!
  • Співрозмовник А: Чому?
  • Співрозмовник B: Тому, що це явне безглуздя.

Коментар: Співрозмовник B не наводить жодних доказів чи міркувань і навіть «тисне» на А, стверджуючи, що його твердження є за своєю суттю абсурдним.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Dianah Mertz Hsieh: Definitions of Fallacies (анг.). Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 4 лютого 2011.
  2. ↑ Collected works of Samuel Alexander, Volume 4 (анг.). Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 4 лютого 2011.
  3. ↑ How to win every argument: the use and abuse of logic (анг.). Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 4 лютого 2011.

Посилання