98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія (СРСР)

98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія
(1946—1992)
98-ма гвардійська стрілецька дивізія
(1944—1946)
98-ма гвардійська повітрянодесантна дивізія; (1946—1992) 98-ма гвардійська стрілецька дивізія; (1944—1946)
рос. 98-я гвардейская воздушно-десантная Свирская Краснознамённая, ордена Кутузова дивизия имени 70-летия Великого Октября
На службі	1944 — 1992
Країна	Радянський Союз →; Росія
Вид	Повітрянодесантні війська
Чисельність	дивізія
Війни/битви	Друга світова війна Свірсько-Петрозаводська операція; Будапештська операція; Віденська операція; Празька операція;
Нагороди
Звання	Свірська

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 98-ма дивізія.

98-ма гвардійська повітрянодесантна Свірська Червонопрапорна, ордена Кутузова дивізія (98 гв. ПДД, в/ч 62295) — з'єднання повітрянодесантних військ Радянської армії, що існувало у 1944—1992 роках.

З'єднання брало активну участь в бойових діях на завершальному етапі Другої світової війни, в операціях та навчаннях Радянської армії в період з 1946 по 1991 роки.

Після розпаду СРСР в 1992 році дивізія була розділена поміж Україною, Росією та Молдовою. Росії відійшов штаб дивізії з більшою частиною двох полків, і до складу Збройних сил РФ ці частини увійшли як 98-ма повітрянодесантна дивізія.

Докладніше: 98-ма повітрянодесантна дивізія (РФ)

На основі частини особового складу і машин 217-го гвардійського парашутно-десантного полку, які залишилися в Україні, почалося формування 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.

Докладніше: 25-та окрема повітрянодесантна бригада (Україна)

Історія

Історія створення дивізії розпочалась з 13-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії, яка була сформована у грудні 1943 року та була зведена з трьох окремих повітрянодесантних бригад — 18-ї, 19-ї та 20-ї. На початку 1944 року 13 гв. повітрянодесантна дивізія була переформована на 98-ту гвардійську стрілецьку дивізію, а вже до жовтня того ж року вона була переформована у 98-му гвардійську повітрянодесантну дивізію.

Друга світова війна

В ході радянсько-німецької війни дивізія брала участь в наступних операціях:

До 15 лютого 1945 року дивізія була знову переформована на 98 гв. стрілецьку дивізію.

Холодна війна

3—14 червня 1946 року дивізія була переформована зі стрілецької на повітрянодесантну з дислокацією у Приморському ВО у складі 37-го гвардійського повітрянодесантного корпусу.

В 1951 році управління 37 гв.ПДК було передислоковано до Забайкальського ВО, туди ж передислокували і 98 гв. повітрянодесантну дивізію. У цей час корпусом командував легендарний генерал Василь Пилипович Маргелов. Через стрибки з парашутом проходив весь особовий склад корпусу, у тому числі тилові підрозділи корпусу.

До 1961 року дивізія включала такі підрозділи та частини: 217-й, 299-й та 300-й гв. повітрянодесантні полки та інші.

В липні — серпні 1969 року 98-му повітрянодесантну дивізію було передислоковано з Далекого Сходу до м. Болград Одеської області Української РСР^[1].

Розпад СРСР

Після розпаду СРСР, в період з липня 1992 по травень 1993 року, дивізія була розділена поміж Україною, Росією та Молдовою. Найменування 98-ма повітрянодесантна дивізія було успадкувано частиною з'єднання, що була передана до складу Збройних сил РФ^[2]. Російській Федерації відійшли штаб дивізії зі Бойовим прапором та нагородами, 299-й гвардійський парашутно-десантний полк з Бойовим прапором полку і бойовими машинами, 217-й гвардійський парашутно-десантний полк з Бойовим прапором полку, але без бойових машин, які залишилися Україні, більшу частину 1065-го артилерійського полку з Бойовим прапором і деякою частиною техніки дивізійного комплекту, яку також було виведено до РФ.

Докладніше: 98-ма повітрянодесантна дивізія (РФ)

Україні відійшла частина 217-го гвардійського парашутно-десантного полку та частина 1065-го артилерійського полку, що дислокувався у селі Веселий Кут. Колісна техніка та інше майно полків, дислокованих в Україні поділили навпіл з Російською Федерацією.

Республіці Молдова відійшло близько 50 відсотків військової техніки та особового складу, а саме 300-й гвардійський парашутно-десантний ордена Кутузова III ступеня полк (в/ч 40390) з дислокацією в м. Кишинів (Молдова). Відповідно, 300-й гвардійський парашутно-десантний полк був виведений зі складу дивізії та йому був наданий статусу «окремого».

Підпорядкування

37-й повітрянодесантний корпус
37-й гвардійський стрілецький корпус
7-ма армія
9-та гвардійська армія
ПДВ СРСР.

Склад

1989

Управління дивізії (в/ч 22081)^{[уточнити]}, м. Болград;
217-й гвардійський парашутно-десантний Свірський ордена Кутузова ступеня полк (в/ч 11389), м. Болград;
299-й гвардійський парашутно-десантний Кутузова III ступеня полк (в/ч 52432), м. Болград;
300-й гвардійський парашутно-десантний ордена Кутузова III ступеня полк (в/ч 40390), м. Кишинів;
1065-й гвардійський артилерійський Червонопрапорний полк (в/ч 31539), c. Веселий Кут (Одеська область);
215-та окрема гвардійська розвідувальна рота (в/ч 03391), м. Болград;
100-й окремий зенітний ракетно-артилерійський дивізіон (в/ч 73512), м. Болград;
112-й окремий інженерно-саперний батальйон, м. Болград;
674-й окремий гвардійський батальйон зв'язку (в/ч 89592), м. Болград;
15-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон, м. Болград;
1683-й окремий батальйон матеріального забезпечення, м. Болград;
613-й окремий батальйон десантного забезпечення, м. Болград;
176-й окремий медичний батальйон, м. Болград;
728-ма станція фельд'єгерсько-поштового зв'язку (в/ч 36477), м. Болград;
243-тя окрема військово-транспортна авіаційна ескадрилья (в/ч 68226), м. Болград;
окрема коментданська рота (в/ч 22081 А), м. Болград;
окрема рота хімічного захисту (в/ч 22081 Б), м. Болград;
полігон дивізії, с. Тарутине (Одеська область).

Командири

полковник Віндушев Костянтин Миколайович (23.12.1943 — 10.11.1944);
генерал-майор Ларін Василь Михайлович (11.11.1944 — січень 1947);
генерал-майор Мошляк Іван Никонович (з січня до травня 1947);
генерал-майор Алімов Михайло Васильович (07.05.1947 — 1950);
генерал-майор Савчук Валерій Іванович (з травня 1950 — 04.04.1952);
генерал-майор Рябов Петро Михайлович (04.04.1952 — 1.07.1954);
полковник Дєдов Іван Семенович (15.10.1954 — 30.05.1956);
полковник Євдан Андрій Олексійович (30.05.1956 — 26.01.1957);
генерал-майор Сорокін Михайло Іванович (26.02.1957 — 12.09.1962);
генерал-майор Сухоруков Дмитро Семенович (12.09.1962 — 28.03.1966);
генерал-майор Баранов Микола Єгорович (28.03.1966 — 1967);
генерал-майор Самойленко Геннадій Климентович (1967—1973);
Соколов Олексій Анатолійович (1973—1977);
Лебедєв Віталій Михайлович (1977—1982);
Пікаускас Освальдас Миколович (1982—1985);
Чиндаров Олександр Олексійович (1985—1989);
Востротін Валерій Олександрович (1989—1992).

Нагороди

2 липня 1944 — почесне найменування Свірська;
26 квітня 1945 — орден Червоного прапора;
22 лютого 1968 — ордена Кутузова ІІ ступеня.

Примітки

↑ С. Мединський Колишню славу не повернути (Частина 1). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.
↑ С. Мединський Колишню славу не повернути (Частина 2). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.

Література

Маргелов В.Ф., Лисов И.И., Самойленко Я.П. Советские воздушно-десантные (Военно-исторический очерк). — М. : Воениздат, 1980. (рос.)
Лисов И.И. Десантники. — М., 1968. (рос.)