128-ма гвардійська мотострілецька Туркестанська двічі Червонопрапорна дивізія імені Маршала Радянського Союзу А. А. Гречка (128 гв. МСД, в/ч 11326) — військове з'єднання Сухопутних військ Радянської армії, яке існувало у 1956—1992 роках. Дивізія була створена 15 грудня 1956 року на основі 128-ї гвардійської гірськострілецької дивізії у місті Естергом, Угорщина. Дивізія мала статус розгорнутої скороченого штату, тому була укомплектована особовим складом і технікою на 70% (7500 осіб) від штатної чисельності.[1]
створено 85-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
створено 374-й окремий ракетний дивізіон
Від травня 1962 року створено 22-й окремий танковий батальйон.
Вторгнення в Чехословаччину
У 1968 р. підрозділи 128-ї гв. мсд взяли участь в операції Організації Варшавського Договору «Дунай» з підтримки соціалістичного ладу в Чехословаччині. Підрозділи підняли по тривозі вже 8 травня 1968 р., кадровані роти доукомплектували призовниками Мукачівського та інших районів Закарпатської області. У серпні того ж року зі складу дивізії до сусідньої держави ввели 149-й, 315-й, 327-й гвардійські мотострілецькі, 331-й гвардійський артилерійський, 398-й танковий полки та 534-й окремий саперний батальйон. Зокрема, 149-й гв. мсп взяв під контроль аеродром у м. Пряшів (сучасна Словаччина) та забезпечив прийом літаків з СРСР. Пізніше 128-ма гв. мсд взяла під контроль район, де воювала 1945 р. — південніше Оломоуца. 1968 р. підрозділи 128-ї повернулися до місць постійної дислокації на Закарпатті. Відомо, що під час операції «Дунай» загинули 11 військовослужбовців дивізії.
У 1968 році 534-й окремий гвардійський саперний батальйон переформували на 534-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон.
Реорганізація від 15 листопада 1972 року:
створено 757-й окремий протитанковий артилерійський дивізіон was activated
створено 00 окремий реактивний артилерійський дивізіон - включений до складу артилерійського полку від травня 1980
У грудні 1979-го 149-й гв. мсп 128-ї гв. мсд підняли по тривозі та передали у розпорядження командувача Червонопрапорного Туркестанського ВО. 149-й гвардійський мотострілецький полк був переданий до складу 201-ї мотострілецької дивізії та замінений на новий 487-й мотострілецький полк. Після доукомплектації особовим складом з числа військовослужбовців інших підрозділів дивізії полк терміново перебазували з Мукачева до м. Термез на кордоні з Афганістаном. У січні наступного року він був виведений зі складу 128-ї та увійшов до складу 201-ї мотострілецької Гатчинської Червонопрапорної дивізії, в якій вступив у лютому 1980 р. до Афганістану. Там полк перебував аж до лютого 1989 р.
У 1980 році 215-й окремий моторизований транспортний батальйон переформували на 891-й окремий батальйон матеріального забезпечення.
4 травня (за іншими даними, 8 травня) 1985 р. дивізія була нагороджена другим орденом Червоного Прапора на честь 40-річчя Перемоги. На момент розпаду СРСР вона іменувалася 128-ма гвардійська мотострілецька Туркестанська двічі Червонопрапорна дивізія ім. Маршала Радянського Союзу A. A. Гречка (маршал Гречко був у 1957-60 рр. головнокомандувачем сухопутних військ, у 1960-67 рр. — 1-м заступником міністра оборони, у 1967-76 рр. — міністром оборони СРСР).
У 1989 році 22-й окремий танковий батальйон розформовано.
Від січня 1992 року перейшла під юрисдикцію України.
Структура
Протягом історії з'єднання його структура та склад неодноразово змінювались.[1]
Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И. Советская Армия в годы «холодной войны» (1945—1991). — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004. — 246 с. (рос.)
Малкин В. М. Карпатские орлы. — М.: Воениздат, 1975. (рос.)
Калашников К. А., Феськов В. И., Чмыхало А. Ю., Голиков В. И. Красная Армия в июне 1941 года (статистический сборник). — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2001. — 200 с. (рос.)
Окороков А. В. Секретные войны Советского Союза. Первая полная энциклопедия. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 736 с.
Перечень № 5 стрелковых, горнострелковых, мотострелковых и моторизованных дивизий, входивших в состав действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 годы / Приложение № 4 к директиве Генерального штаба № Д-043 от 18.07.1970 г.
Приказ Верховного Главнокомандующего от 9 октября 1943 года № 31 // Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза. — М.: Воениздат, 1975. С. 57-59.
