Ґродзінські

Ґродзінські
Лебідь[1]
Підданство:	Річ Посполита Російська імперія

Ґродзінські, Гродзинські (пол. Grodzińscy) — шляхетський рід польського походження.

Походження

Рід Ґродзінських гербу Лебідь сягає XVI ст. Першими відомими представниками роду були три брати що взяли участь в Листопадовому повстанні 1830 року[2]. Із них лише наймолодший Ян залишився живий, потрапив до німецької родини й разом із нею виїхав до Східної Пруссії. Він рано помер, а його сина Карла виховав німецький дворянин у пруському дусі, ворожому до всього польського. Тому не зважаючи на польське походження Ґродзінських його онука Ірина Левчанівська говорила про свого діда, як про «німця польського походження»[3]. Вітчим-лютеранин дав Карлові агрономічну освіту й відправив у Росію «заробляти собі на життя»[4].

Перебравшись в Російську Імперію Карл фон Ґродзінський тривалий час працював управителем маєтків графа Мусіна-Пушкіна. Від першого шлюбу з німкенею у нього народилося четверо дітей: Маргарита, Ґертруда, Анна та Фріц. Їхня доля після Революції залишилась невідомою. Після смерті першої дружини він одружився з росіянкою Тетяною Пряхіною, котра походила з кріпосних селян графа Шереметьєва. Одружившись, Карл Ґродзінський прийняв православне хрещення з імʼям Карп, на російський манер[5]. З ним він також отримав російське підданство, і був записаний у купецький стан. Подружжя мало шестеро дітей.

У 1895 р. Карпо Іванович узяв позику на 99 років (до 1994 р.) під 4 % річних, і придбав маєток у селі Линеві на Волині, поблизу Торчина. Йому належало 523 десятини землі з будинками, вітряком та худобою.

Приставка «фон» зникла з родового прізвища лише після революції 1917 р. До цього його діти підписувалися «фон Ґродзінські»[6].

Опис герба

Родова схема

• NN Ґродзінський (*? — †?)
  • NN Ґродзінський (*? — †до 1831) — листопадовий повстанець
  • NN Ґродзінський (*? — †до 1831) — листопадовий повстанець
  • Ян Ґродзінський (*? — †після 1831) — листопадовий повстанець
    • Карл (Карп) фон Ґродзінський (*? — †?) — управитель маєтків графа Мусіна-Пушкіна[7] ∞ NN (*? — †?) ∞ Тетяна Матвіївна Пряхіна (*? — †?)
      • Марграрита Карлівна (*? — †?)
      • Ґертруда Карлівна (*? — †?)
      • Анна Карлівна (*? — †?)
      • Фріц Карлович (*? — †?)
      • Катерина Карлівна[8] (*? — †?)
      • Олександр Карпович (*? — †?)? — інженер; учасник спорудження портових комплексів Ґдині[9] ∞ Юлія Михайлівна Євтихова (*? — †?)
        • Катерина Олександрівна[8] (*? — †?) ∞ Анрі Пілле (*? — †?)
      • Лизавета Карлівна[8] (*? — †1959)
      • Антоніна Карлівна[8][10] (*? — †?)
      • Олена Карлівна[8] (*1881 — †1940) ∞ Олександр Митрофанович Левчанівський (*? — †?) — педагог[11]
        • Ірина Олександрівна Левчанівська (*1913 — †2013) — краєзнавець, фотолюбитель, кіноаматор
      • Михайло Карпович (*1881 — †1956) — український громадський і науковий діяч[9] ∞ Віра Пилипівна Клименко (*1907 — †1983) — доцент
        • Андрій Михайлович (*1926 — †1988) ∞ Галина NN (*1927— †1994)[12]
          • Тетяна Андріївна (*1954 — † 2021)[13]
          • Ганна Андріївна (*1957) — канд. б. наук, старший науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного[2][14]
        • Дмитро Михайлович (*1929 — †2016) ∞ Клара Павлівна NN (*1932)
          • Михайло Дмитрович (*1957)
          • Марина Дмитрівна (*1960) — фізик, кандидат наук[15]

Примітки

1. Думаю,мама на допитах відмовилася від нас,щоб порятувати. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
2. ДИНАСТІЯ ПРИРОДОЗНАВЦІВ ГРОДЗИНСЬКИХ. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
3. Спогади І. Левчанівської, записані Л. Шваб.
4. Левчанівська І. Сенаторка / І. Левчанівська. – Львів ; Дубно ; Луцьк : «Джерело» ; «Надстирʼя», 2004. – 258 с.
5. Ірина Олександрівна згадувала його як Карпа Івановича
6. 2. Левчанівська І. О. Далеке і близьке / І. О. Левчанівська. – Луцьк : Надстирʼя, 2000. – 216 с.
7. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. – Ф. 166, оп. 12, спр. 1875, арк. 10.
8. Академік НАН України Гродзинський Дмитро Михайлович: бібліогр. покажч. / уклад.: В.А. Вергунов, Н.М. Рашидов, О.В. Бачкала; наук. ред. В.А. Вергунов; Асоц. бібліотек України, Держ.наук. с.-г.б-ка НААН України. – К., 2010. – 234 с.: портр. – (Сер. «Вчені-природознавц України»; Кн.3).
9. МИХАЙЛО КАРПОВИЧ ГРОДЗИНСЬКИЙ – ДОСЛІДНИК ФЛОРИ БІЛОЦЕРКІВЩИНИ | Наукові конференції. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
10. Як тітка майбутньої польської сенаторки отримували російське підданство (штрих до історії родини Гродзінських).
11. Роки і доля. Ірина Левчанівська
12. [ftp://ftp.nas.gov.ua/akademperiodyka/Downloads/Visnyk_NANU/downloads/2006/12/a6-12.pdf ПОДВИЖНИК БОТАНІЧНОЇ НАУКИ До 80-річчя від дня народження академіка А.М. Гродзинського (1926–1988)]^[недоступне посилання]
13. Події, Урочиста презентація та вручення ДНСГБ УААН французьких галузевих видань. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017. [Архівовано 2017-11-12 у Wayback Machine.]
14. Гродзинська Ганна Андріївна. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 12 листопада 2017.
15. Дмитро Михайлович Гродзинський (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2017. Процитовано 12 листопада 2017.

Література

• Пошуки національної ідентичності в родині волинського дворянина Карла фон Ґродзінського (початок ХХ ст.)