|
Ян Юзеф Щепанський
Ян ́Юзеф Щеп́анський — (пол. Jan Józef Szczepański, 20 січня 1919, Варшава — †20 лютого 2003, Краків) — польський письменник, репортер, есеїст, перекладач, кіносценарист, мандрівник та скелелаз. Був головою Спілки польських літераторів (1980—1983) і Товариства польських письменників. ЖиттяЯн Юзеф Щепанський був сином Александра Щепанського, консульського діяча. За освітою був орієнталістом. Брав участь у Вересневій кампанії 1939 р., в 1941 р. вступив до військової організації Союз Ящірок (пол. Związek Jaszczurczy) (з 1942 р. — Збройні сили Польщі), працював у розвідці аж до 1943 р., відколи став солдатом Армії Крайової, в 1944 р. брав участь у партизанському русі. Тому періодові присвятив свою воєнну прозу: повість про вересневе лихо («Польська осінь») і партизанські оповідання («Черевики»). Воєнна тематика знайшла свій відбиток і в сценаріях до фільмів Станіслава Ружевича («Вестерплатте» та «Вільне місто»). Після війни був пов'язаний з польським католицьким «Загальним тижневиком» (пол. Tygodnik Powszechny) (в 1947—1953 рр. був членом редакції). Після впровадження воєнного стану влада розпустила Спілку польських літераторів; Щепанський був останнім її головою (цей період він задокументував у книзі «Каденція»). Був завзятим скелелазом. У 1955 р. переклав книгу Джона Ханта «Сходження на Еверест» (пол. „Zdobycie Mount Everestu”). Один із засновників опозиційної демократичної організації «Польська незалежна згода». В 1978 р. підписав також декларацію про створення Товариства наукових курсів. Перекладав на польську мову прозу Конрада і Гріна, «Негритянські казки». Один із авторів Листа 59 (1975 р.) та листа інтелектуалів на захист братів Ковальчик (травень 1981 р.) У квітні 1997 р. за книгу «Ще не все» Щепанського було вшановано нагородою Краківська книжка місяця (пол. Krakowska Książka Miesiąca). У квітні 2001 р. став лауреатом літературної нагороди Польського ПЕН-клубу ім. Яна Парандовського. Анджей Вернер зараховує Щепанського до окремого напрямку в польській літературі, який «відкидає ідейні, а насамперед доктринні суперечки, об'єднує письменників, скерованих на життя, на реальність без посередницької ролі ідеї, тих, для кого не є першочерговими власні судження, погляди та твердження, тих, хто споглядає життя в його дійсних історичних вимірах, аби відшукати там універсальні людські риси, чи, можливо, відбиток трансцендентності, або ж тугу за ним». ТворчістьПублікації
Сценарії до фільмів
Бібліографія
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
