|
Ян Шидляк
Ян Мар'ян Шидляк (пол. Jan Marian Szydlak; 24 листопада 1925, Семяновиці-Шльонські — 13 вересня 1997, там же) — польський політик і державний діяч часів ПНР, у 1970—1980 роках — член Політбюро ЦК ПОРП, у 1974—1980 роках — віцепрем'єр, у 1980 році — керівник офіційних профспілок. Один з найближчих сподвижників Едварда Герека. Відсторонений від влади страйковим рухом 1980 року. Під час воєнного стану інтерновано разом з Гереком. Апаратна кар'єраНародився у робітничій сім'ї з Верхньої Сілезії. Під час німецької окупації у п'ятнадцятирічному віці відправлено на примусові роботи до Німеччини. Потім повернуто до Польщі і до 1945 року працював слюсарем на металургійному заводі у Свентохловиці. Після війни Ян Шидляк вступив до урядущої компартії ПРП, з 1948 року — ПОРП. У 1951 році закінчив партійну школу при ЦК ПОРП. Перебував у Щецинському та Катовицькому (Сталіногрудському) воєводських комітетах ПОРП, завідував відділом пропаганди та був регіональним секретарем у Катовицях. У 1960—1968 роках — перший секретар Познанського воєводського комітету ПОРП. З 1964 року — член ЦК, з 1968 року — кандидат у члени Політбюро та секретар ЦК ПОРП[3]. У 1961—1980 роках — депутат сейму ПНР. На партійних посадах Шидляк неухильно проводив у життя вказівки керівництва за Болеслава Берута та Владислава Гомулки. Під час робітничих протестів грудня 1970 року Шидлак з тривогою говорив про створену страйкарями «Щецинську республіку» та підтримував заходи придушення, хоча не належав до ініціаторів й організаторів насильства[4]. Сподвижник ГерекаІнтригиГрудневі події призвели до відставки Гомулки. Новим першим секретарем ЦК ПОРП став Едвард Герек. На тому ж засіданні ЦК 20 грудня 1970 року Яна Шидляка кооптовано до складу Політбюро. У наступне десятиліття Шидляк був одним з найближчих сподвижників Герека (поряд з такими діячами як Здзислав Грудзень, Єжи Лукашевич, Тадеуш Вжащик, Едвард Бабюх). У 1971 Шидляк разом з Бабюхом зіграв важливу роль в інтризі, яка відсунула головного конкурента Герека Мечислава Мочара з партійно-державного керівництва на другорядну посаду у Верховній контрольній палаті[5]. У 1974—1975 роках Грудзень, Бабюх і Шидляк організували усунення іншого суперника Герека — Францишека Шляхцица. 12 грудня 1975 року на пресконференції за підсумками VII з'їзду ПОРП саме Шидляк назвав висновок Шляхцица з Політбюро «результатом соціалістичної демократії»[6]. ІдеологіяПерші роки «ери Герека» Ян Шидляк займався ідеологічним напрямом. У лютому 1971 року Герек доручив Шидляку головування в комісії з розслідування грудневих подій (висновок був витриманий у примирливих тонах). Перебував у керівництві Фронту єдності народу. З 1974 до 1980 рік — голова Товариства польсько-радянської дружби. У грудні 1972 року Ян Шидляк брав участь у врегулюванні конфліктної ситуації з польським туризмом у НДР. Внаслідок відкриття польсько-східнонімецького кордону громадяни ПНР, які приїжджали до Східного Берліна, порушували правила торгівлі, вступали у зіткнення з місцевими жителями. Ситуація обговорювалася на спеціальній зустрічі очільників урядів — Віллі Штофа та Петра Ярошевича. У складі делегацій були поряд з кураторами економіки партійні ідеологи — Герман Аксен і Ян Шидляк. Вони домовлялися про «роз'яснювальну роботу з туристами», упорядкування групових екскурсій, організацію зустрічей представників трудових колективів[7]. Політика Шидляка відображала пом'якшення ідеологічного контролю над суспільством, обережне відкриття Польщі для західної культури, перенесення акцентів пропаганди на професіоналізм й ефективність: курс характерний для гереківського правління загалом. Але «лібералізм» Шидляка був більш ніж відносним. Він не мав усвідомленого інтересу до реформізму чи єврокомунізму (як, наприклад, Анджей Верблан й активісти «горизонтальних структур»). Курс гереківської лібералізації проводив з суто прагматичних міркувань. Шидляка, як правило, не відносять до «партійного бетону», але його погляди були цілком ортодоксальні. ЕкономікаУ 1976 році Ян Шидляк перемикнувся на економічне керівництво. Відіграв значну роль у заявленому підвищенні цін, що призвело до червневих масових протестів. Саме Шидляку дзвонив із Радома під тиском демонстрантів перший секретар воєводського комітету Януш Прокоп'як з проханням скасувати ухвалене рішення. Шидляк відповів, що це неможливо. Прокоп'як приховав отриману відповідь і таємно відступив. Обурені протестувальники спалили будівлю воєводського комітету ПОРП[8]. Рішення про ціни довелося якщо не скасувати прямо, то поставити на паузу. У грудні 1976 року Шидляка призначено заступником голови Радміну Петра Ярошевича. У цьому статусі Шидляк брав участь у формуванні загальнодержавних господарських планів й інвестиційних програм, одержанні від іноземних запозичень. Цей курс Шидляка також збігався з загальною лінією гереківського «перерваного десятиліття» — інвестиційного «розігріву» економіки, стимулювання зростання доходів населення з метою соціального маневрування. У лютому 1980 року Ярошевича змінив на чолі уряду Бабюх. Шидляк залишив віцепрем'єрську посаду й очолив Центральну раду профспілок. Однак на чолі офіційного профруху Шидляк залишався лише пів року. Шидляка нагороджено орденом Будівельників Народної Польщі, орденом «Прапор Праці» 1-го та 2-го класу, командорським хрестом ордена Відродження Польщі, медаллю «10-річчя Народної Польщі». Усунення від владиВлітку 1980 року хвиля страйків змусила керівництво ПОРП й уряд ПНР піти на переговори з міжзаводськими страйковими комітетами. Були укладені Серпневі угоди, легалізована незалежна профспілка Солідарність. 6 вересня новим першим секретарем ЦК ПОРП замість Герека став Станіслав Каня[9]. «Гереківські кадри» усувалися з партійно-державного апарату. Уявлення Шидляка про поточні події були абсолютно неадекватні. Подібно до Герека, він щиро вважав, ніби страйки інспіровані Канею заради захоплення вищої посади, і Лех Валенса — лише «гвинтик у змові Кані». Поширення страйків з Балтійського узбережжя всією Польщею, особливо у Сілезії, Шидляк пояснював широким характером апаратної змови. Така версія пояснювалася, крім іншого, низькоякісною інформацією від Служби безпеки МВС. Міністр внутрішніх справ Станіслав Ковальчик запевняв, що Валенса повністю підконтрольний СБ — тоді як у секретному рапорті військової контррозвідки генералу Чеславу Кіщаку однозначно вказувалося: Валенса став некерованим і небезпечний для режиму[10]. Ще за Герека, 24 серпня, Шидляк перестав бути членом Політбюро, 26 серпня знято з профспілкового посту. На пленумі 6 жовтня виведено з ЦК «за помилки та підтримку волюнтаризму в економічній політиці». На IX надзвичайному з'їзді ПОРП у липні 1981 року Шидляка виключено з партії разом з Едвардом Гереком і групою його найближчих сподвижників[11]. Дещо раніше він склав мандат депутата сейму. Позбавлено ордена Будівельників Народної Польщі. У квітні ЦК заснував Комісію зі встановлення особистої відповідальності членів ПОРП на чолі з Тадеушем Грабським. Почалося й прокурорське розслідування корупції та зловживань в апараті Герека. Звинувачення за партійною, а потім і за кримінальною лінією висунули і Яну Шидляку. Комісія Грабського встановила за ним порушення під час будівництва будинку в Катовицях — недоплату за оздоблювальні роботи, покриття заборгованості коштом державної субсидії. При цьому зазначалося, що після виявлення Шидляк сплатив усе з власних коштів[5]. Інші звинувачення стосувалися — особливо щодо отримання та використання західних кредитів. За наступними оцінками, Шидляк тримався гідно (що характерно для залучених колишніх сановників). Він не перекладав провину на Герека й інших, розбирав звинувачення та надавав контрдокази[12]. Восени 1981 року вище партійне керівництво зробило ставку на силове придушення «Солідарності». ЦК ПОРП затвердив першим секретарем генерала Войцеха Ярузельського. Одночасно визріло політичне рішення про показовий процес над Гереком і його оточенням, у якому Шидляк посідав одне з перших місць. Інтернування й амністія13 грудня 1981 року у Польщі введено воєнний стан. Влада перейшла до Військової ради національного порятунку під головуванням генерала Ярузельського. Міліція, ЗОМО, СБ й армія придушили страйки «Солідарності» та інтернували близько 10 тисяч опозиційних активістів. Одночасно підлягали ізоляції колишні керівники, які «несли відповідальність за кризу». До цієї групи, на чолі з Гереком, зараховувався і Ян Шидляк[13]. 37 колишніх партійно-державних керівників інтерновано на армійському об'єкті у селищі Ґлембоке. Умови утримання були досить суворими, особливо у перші дні: холодні приміщення, мізерне харчування, принизливе поводження міліційної охорони. Герек з вдячністю згадував як Шидляк, розміщений з ним у двомісній кімнаті, допомагав йому при поганому самопочутті: завішував розбите вікно, влаштовував постіль[14]. Після смерті Здзислава Грудзеня 30 січня тільки Ян Шидляк дозволив собі заявити претензії коменданту та сказати, що «людей, які перенесли два серцеві напади, не можна садити до в'язниці»[15]. Усіх інтернованих екссановників, зокрема Ян Шидляк, звільнено до кінця 1982 року. Однак показовий процес ще готувався, причому Шидляк, Ярошевич, Вжащик і Тадеуш Пика розглядалися як головні обвинувачені за епізодами з нецільовим витрачанням валютних кредитів[12]. Однак слідству не вдалося сформувати достатню доказову базу. У липні 1984 року сейм ухвалив закон про амністію в ознаменування 40-річчя ПНР. Приватне життяОстанні п'ятнадцять років Ян Шидляк жив приватним життям. У політиці не участі брав, від публічних виступів утримувався. У 1997 році, за пів року до смерті, указом президента Александра Квасневського його нагороджено медаллю «За багаторічне подружнє життя»[16]. Помер Шидляк у віці 71 року, після усунення ПОРП від влади та перетворення ПНР на Третю Річ Посполиту. Похований у рідному місті Семяновиці-Шльонську з дружиною Марією. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
