Яніс Чаксте

Яніс Чаксте
латис. Jānis Čakste
Прапор
Прапор
 1-й Президент Латвії
14 листопада 1922 — 14 березня 1927
Попередник: Посаду започатковано
Наступник: Ґуставс Земґалс
 
Народження: 14 вересня 1859(1859-09-14)[1][2][…]
Viesturi Parishd, Курляндська губернія, Російська імперія[4]
Смерть: 14 березня 1927(1927-03-14)[5][1][…] (67 років)
Рига, Латвійська Республіка[5]
Поховання: Лісовий цвинтар
Країна:  Російська імперія
 Латвія
Освіта: юридичний факультет Московського університетуd (1886) і Academia Petrina
Партія: Конституційно-демократична партія
Діти: Mintauts Čaksted і Konstantīns Čaksted
Автограф:
Нагороди:
Хрест Свободи Орден Трьох зірок 1 ступеня Велика стрічка Ордена Леопольда I Grand Cross with Collar of the Order of the White Rose of Finland Великий Хрест ордена Відродження Польщі

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Яніс Чаксте (в Російській імперії — Іван Христофорович; латис. Jānis Čakste; 14 вересня 1859, Митавський повіт, Курляндська губернія, Російська імперія — 14 березня 1927, Рига, Латвія) — латвійський державний діяч та підприємець, 1-й президент Латвійської Республіки, депутат Державної Думи Російської імперії від Курляндської губернії. Видавець та редактор тижневика Tēvija.

Життєпис

Народився у Добленському повіті, пізніше перейменованому на «Митавський повіт» Курляндської губернії.

1882 року закінчив Митавську німецьку гімназію, вступив на юридичний факультет Московського університету.

1886 — працював секретарем прокуратури Курляндської губернії.

1888 — помічник присяжного адвоката, видавав і редагував щотижневик Tēvija.

1895 — організатор і спонсор IV Балтійського свята пісні і танцю у місті Митава. Очолював Митавське латиське товариство.

1905 — під час Революції (1905—1907) виступив з програмою автономії Латвії.

1906 — депутат Державної Думи І скликання від Курляндської губернії. У Думі долучився до партії кадетів. Після розпуску Думи підписав Виборзьку відозву, за що у 1908 відбув три місяці у Митавській візниці.

На початку першої світової війни  — голова Митавського комітету Червоного Хреста.

1915 — голова Комітету біженців з Латвії.

1916 — вирушив до США, але у Стокгольмі дізнався про революцію в Росії та повернувся. Дорогою написав брошуру про необхідність незалежності Латвії.

1917 — комісар Тимчасового уряду в Курляндській губернії. Взяв участь у роботі Латвійської тимчасової національної ради, працював у відділі іноземних справ.

1918 — повернувся до Латвії. 17 листопада його було обрано головою Народної ради Латвії.

1919 — взяв участь у виборах голови Конституційних зборів, виборов 83 голоси, здобув перемогу над Янісом Райнісом, який здобув 48 голосів.

Президенство

14 листопада 1922 Сейм обрав Чаксте першим президентом Латвії. 6 листопада 1925 його було обрано президентом повторно. За час роботи Президентом оголосив 402 закони. Помилував 549 осіб.

Смерть

14 березня 1927 — помер. Похований на Лісовому цвинтарі в Ризі.

Вшанування

2003 року в Єлгаві встановлено пам'ятник, а в Ризі на честь Чаксте названо вулицю.

Нагороди

  • Орден Трьох зірок, Білої троянди, Відродження Польщі 1 ступеня.
  • Кавалер Великого хреста Леопольда І.

Примітки

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119378841 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б Чаксте Янис // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання