Конституційно-демократична партія (Росія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кадети.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Конституційно-демократична партія (значення).
Конституційно-демократична партія

рос. Конституционно-демократическая партия
Країна Російська імперія
Голова партіїМілюков Павло Миколайович, Долгоруков Павло Дмитрович, Вінавер Максим Мойсейович, Josif Hessend, Nikolay Glebovd, Pyotr Dmitriyevich Dolgorukovd, Кізеветтер Олександр Олександрович, Fedor Fedorovich Kokoshkind, Aleksandr Kornilovd, Маклаков Василь Олексійовичd, Mikhail Mandelstamd, Муромцев Сергій Андрійович, Vladimir Dmitrievich Nabokovd, Петражицький Лев Йосипович, Петрункевич Іван Ілліч, Fedor Rodichevd, Струве Петро Бернгардович, Nikolay Teslenkod, Шаховський Дмитро Іванович і Шершеневич Габріель Феліксович
ЗасновникМілюков Павло Миколайович
Дата заснування18 (31) жовтня 1905
Дата розпуску28 листопада (11 грудня) 1917
Штаб-квартираПетроград, Російська СФРР
Ідеологіясоціал-лібералізм, російський націоналізм, конституціоналізм, політичний плюралізм і Російський імперіалізм
Партійний плакат 1917 року

Конституці́йно-Демократи́чна Па́ртія (Кадети — за першими літерами перших двох слів К і Д) (рос. Конституционно-демократическая партия) — російська ліберальна партія, з квітня 1906:  — Партія народної свободи.

Головні пункти програми

У політичній частині програма кадетів виступала за перетворення Росії в конституційну і парламентарну монархію з кабінетом міністрів, відповідальним перед двопалатним парламентом, що вибирався на основі всезагального виборчого права. Програма партії включала вимоги свободи слова, совісті, зібрань, недоторканості особи та життя тощо

У національному питанні кадети визнавали право на розвиток національної культури неросійських народів, але були проти перебудови Росії на засадах автономії чи федерації (автономні права в межах імперії визнавалися лише за Польщею і Фінляндією).

На початку 1914 лідер кадетів П. Мілюков виступив на засіданнях Думи проти заборони святкування 100-річчя з дня народження Т. Шевченка. Третина програми партії (19 параграфів із 57) була присвячена соціальній політиці. Її аграрна частина передбачала наділення землею безземельних і малоземельних селян за рахунок державних, удільних, кабінетських та монастирських земель, а також часткового відчуження приватновласницьких угідь за умови компенсації їх власникам державою за справедливою, а не ринковою вартістю.

У робітничому питанні програма вимагала поширення законодавства на всі види найманої праці, поступового введення 8-годинного робочого дня, права робітників на страйки і утворення організацій, обов'язкового державного страхування тощо. Кадети виступали прихильниками мирного, конституційного розвитку Росії, відмовляючись від радикальних методів боротьби з урядом.

Історія до 1917

Поштівка, присвячена виборам до I Державної думи (1906)

Установчий з'їзд партії відбувся в жовтні 1905 у Москві. Ядро партії складали члени «Союзу Визволення» та «Союзу Земців-Конституціоналістів», нелегальних ліберальних організацій, що існували протягом 1903 — 1905. Остаточно партія конституювалася на другому з'їзді у січні 1906, що проходив у Петербурзі. Були внесені поправки до програми партії та обраний її Центральний Комітет. Друковані органи партії — газета «Речь» (1906 — 1918) і журнал «Вестник Партии Народной Свободи» (1906 — 1908; 1917). Головну роль у керівництві партії відігравали П. Мілюков, В. Маклаков, А. Шингарьов, П. Струве, Й. Гессен, В. Набоков, кн. Д. Шаховськой, кн. Павло і Петро Долгорукови, І. Петрункевич та ін.

У 1906 партія налічувала 70-100 тис. членів. У І Державній Думі кадети здобули 179 із 478 депутатських місць і стали керівним центром Думи. Її головою було обрано кадета С. Муромцева. У II Державній Думі партія кадетів одержала 98 із 518 місць, зберігаючи роль «центру». Головою Думи став Ф. Головін. Маючи 54 депутатські мандати у III Державній Думі, кадети перебували в опозиції до уряду. В IV Державній Думі партія була представлена 58 депутатами (всього обрано 438), але значно активізувала свою парламентську діяльність і винесла на розгляд Думи ряд важливих законопроєктів — про свободу совісті й преси, недоторканість особи, загальне виборче право та ін. З початком Першої світової війни 1914—1918 кадети, які раніше, виступали проти можливої участі Росії у війні, заявили про своє об'єднання з урядом і про необхідність відкласти політичну боротьбу до переможного завершення війни.

Лютнева революція 1917 змінила становище партії кадетів, яка відіграла помітну роль у діяльності Тимчасового Уряду, сформованого 2(15) березня 1917. До його першого складу від кадетів увійшли П. Мілюков, А. Шингарьов, М. Некрасов, О. Мануйлов. До нового уряду, сформованого 5(18) травня 1917, входили члени партії А. Шингарьов, М. Некрасов, О. Мануйлов, Д. Шаховской. Представники кадетів (Ф. Кокошкін, С. Ольденбург, П. Юреньов, А. Карташов) були у складі нового каоліційного уряду, утвореного 24 липня (6 серпня) 1917. Член центрального комітету партії Микола Астров став московським міським головою. В 1917 в партії налічувалось блилько 50 тис. членів.

Кадети в Україні

В Україні ідеї кадетів поширювалися, в основному, в середовищі наукової інтелігенції. До партії належав ряд відомих українських діячів, серед яких В. Вернадський, І. Лучицький, Ю. Соколовський, Л. Яснопольський, В. Науменко, Б. Бутенко, Ф. Штейнгель, І. Шраг, Д. Григорович-Барський, П. Смирнов, М. Василенко та ін.

Станом на весну 1906, чисельність кадетів в Наддніпрянщині складала майже 8000 осіб. У Києві кадети видавали газету «Свобода і Право». Перед 1917 роком найчисленніший київський партійний осередок кадетів налічував близько 200 осіб.[1]

Намагаючись перебудувати Росію у демократичну республіку, більшість кадетів водночас виступали проти національно-політичних вимог Української Центральної Ради. У 1918 кадети М. Василенко, А. Ржепецький, С. Гутник, Б. Бутенко, Ю. Соколовський, І. Кістяківський входили до складу Ради Міністрів Української Держави.

Історія після 1917

Після захоплення влади більшовиками 28 листопада (11 грудня) 1917 радянський уряд видав декрет, що проголошував кадетів «партією ворогів народу». Керівники партії підлягали арешту і суду революційного трибуналу. Кадети пішли у підпілля, брали активну участь у «білому» русі. Частина членів партії емігрували за кордон. У травні 1921 в Парижі відбувся з'їзд членів ЦК партії, який закінчився розколом. На чолі «демократичної групи», яка в 1924 оформилася в «республікансько-демократичне об'єднання», став П. Мілюков. Друга частина членів партії на чолі з Й. Гессеном і А. Камінкою групувалася навколо газети «Руль».

На початку 1990-х рр. діяльність партії в Росії була відновлена. Лідером партії є М. Астаф'єв.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ярослав Грицак. Українська революція, 1914—1923: нові інтерпретації [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Україна модерна, № 2-3, 1999.

Джерела та література

  • О. Д. Бойко. Конституційно-демократична партія (кадети) [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 80. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  • О. Д. Бойко. Конституційно-демократична партія [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  • Шелохаев В. В. Кадеты — главная партия либеральной буржуазии в борьбе с революцией 1905—1907 гг. — М.: Наука, 1983. — 328 с.
  • Киселев И. Н., Корелин А. П., Шелохаев В. В. Политические партии в России в 1905—1907 гг.: численность, состав, размещение. (Количественный анализ) // История СССР. — 1990. — № 4.
  • Білоус А. О. Діяльність конституційно-демократичної партії в Україні під час Першої російської революції (1905—1907 рр.). Дис. … канд. іст. наук. — К., 1993. — 217 с.
  • Старинець О. Г. Виникнення організацій конституційно-демократичної партії (партії народної свободи) в Україні (жовтень 1905 — лютий 1906 pp.) // Український історичний журнал. — 1995. — № 6.
  • Бурда І. О. Національне питання в Росії 1905—1907 рр. (на матеріалах Державної Думи першого та другого скликань): дис… канд. іст. наук: 07.00.02 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2004.
  • Щербін Л. В. Конституційно-демократична партія Росії та українське питання (1905—1918 рр.). : Дис… канд. наук: 07.00.02 — 2007.
  • Кривобок О. П. Ліберальні партії Російської імперії на півночі Лівобережної України У 1905—1907 РОКАХ // Сіверянський літопис. — 2008. — № 3.
  • Іваницька С. Г. Чернігівські кадети та влада в 1905—1914 роках: імперський та регіональний виміри // Сіверянський літопис: всеукраїнський науковий журнал. — 2011. — № 6. — С. 108—124.
  • Іваницька С. Г. Чернігівські ліберали та центральні структури партії народної свободи (жовтень 1905- лютий 1917 рр.): від взаємодії до конфлікту // Сіверянський літопис: Всеукраїнський науковий журнал — Чернігів, 2012. — № 3. — С.45-60.
  • Іваницька С. Г. Кадети та влада на Чернігівщині в роки Першої російської революції // Шрагівські читання: збірник статей і матеріалів. — Чернігів: Просвіта, 2012. — Вип. 2. — С.113-127.
  • Іваницька С. Г. Катеринославські кадети в період першої російської революції 1905_1907 рр. (за матеріалами Державного Архіву Російської Федерації) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2012. — Вип. XXXII. — С. 150—160.
  • Політична історія України: в 6 т. / редкол. : І. Ф. Курас та ін. — К. : Генеза, 2002. -Т. 1: На зламі століть (кінець XIX ст. — 1917 рік). — 424 с.
  • Нариси з історії суспільних рухів і політичних партій в Україні (XIX—ХХ ст.): [навч. посіб.] / Я. Й. Малик, Б. Д. Вол, С. Д. Гелей та ін. — Львів: Світ, 2001. — 296 с.

Посилання