Яніна Поражинська

Яніна Поражинська
Народилася29 вересня 1882(1882-09-29)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Люблін, Люблінський повіт[d], Люблінська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла3 листопада 1971(1971-11-03) (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Варшава, Польська Народна Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПовонзківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоетеса, перекладачка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьпоезія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЯгеллонський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпольська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1923
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі» Орден Усмішки Silver Laurel of the Polish Academy of Literature‎
IMDbID 12413422 Редагувати інформацію у Вікіданих

Яніна Поражинська (пол. Janina Porazińska; 29 вересня 1888, Люблін — 2 листопада 1971, Варшава) — польська дитяча письменниця, перекладачка зі шведської мови. Працювала у довоєнних дитячих часописах «Друг дітей», «Промінь» і «Промінчик». До 1939 року була редакторкою журналів «Вогник», «Сонечко», «Ранок». У роки окупації у галузі освіти та культури працювала підпільно. Нагороджена орденом Усмішки.

Біографія

Народилася 29 вересня 1888 року в Любліні, в Старому Місті в будинку з пекарнею на першому поверсі. У своїх книгах вона не раз поверталася до домівки, де провела своє дитинство. У жодних документах немає інформації про люблінський період письменниці. Але факти-спогади є в її творах. Навчалася на природничому відділі Ягеллонського університету в Кракові.

Дебютувала 1903 року на сторінках «Мандрівника» як поетка. Співпрацювала з дитячим журналом «Друг дітей». У 1917 році стала одною з ініціаторок створення журналу «Вогник». У 1927—1939 роках була редакторкою журналів «Вогник», «Сонечко», «Ранок». Протягом 1922—1925 років працювала у Міністерстві з питань релігії та освіти. Була палкою прихильницею збереження польського фольклору, саме тому в її віршах та казках наявні фольклорні мотиви. У 1958 році переклала та адаптувала для дитячого читання «Калевалу» — карело-фінський поетичний епос про подвиги та пригоди героїв казкової країни Калева.

Похована на Повонзківському цвинтарі.

У Варшаві є парк ім. Яніни Поражинської. Там відбуваються читання дітям. Мета створення парку — вшанування пам'яті письменниці, а також створення простору, де можна було б читати дітям казки.

Нагороди та відзнаки

  • 1950 — нагорода Союзу польських літераторів
  • 1953 — нагорода Президента Ради Міністрів
  • 1955 — Медаль 10-річчя Народної Польщі
  • 1955 — Офіцерський Хрест Ордену Відродження Польщі
  • 1957 — нагорода міста Варшава
  • 1966 — Хрест Командорський Ордену Відродження Польщі
  • 1969 — Кавалер Ордену Усмішки

Твори

  • 1923 — «У спаленому маєтку»
  • 1924 — «Майстер Ліпиглина»
  • 1925 — «У хатині Войтуся»
  • 1929 — «Попелюшка»
  • 1933 — «Ясь і Кася»
  • 1933 — «Веселий гурт»
  • 1937 — «Легенди»
  • 1937 — «Матіуш Жайворон»
  • 1938 — «Казка про сімох круків»
  • 1947 — «Журавлина»
  • 1947 — «Новинки балабола»
  • 1947 — «Божа стежка королеви Кінги»
  • 1950 — «Про бабусю»
  • 1952 — «Смики, смики на патики»
  • 1952 — «За горами… за лісами…»
  • 1955 — «За тридев'ятою рікою»
  • 1955 — «Зухвала пташка»
  • 1957 — «Хто мені дав крила» (про Яна Кохановського)
  • 1958 — «Таємничі черевички»
  • 1961 — «Чарівна книга»
  • 1964 — «Щоденник Чорного Носика»
  • 1967 — «Моя книжечка»
  • 1973 — «Шевчик Ниточка»

Примітки

Джерела

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia