Юсов Вадим Іванович

Вадим Юсов
рос. Вадим Иванович Юсов
Зображення
Зображення
Ім'я при народженніВадим Іванович Юсов
Дата народження20 квітня 1929(1929-04-20)
Місце народженняКлавдіно, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Дата смерті23 серпня 2013(2013-08-23) (84 роки)
Місце смертіНижегородська область, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР →
Росія Росія
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1954)
Професіякінооператор
Кар'єра1957 — 2010
ЗакладВсеросійський державний інститут кінематографії
Нагороди
Орден Пошани
Орден Пошани
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1996
Народний артист РРФСР— 1979 Заслужений діяч мистецтв Росії Ленінська премія — 1982 Державна премія СРСР — 1984
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Ніка (1991) Ніка (1992) Ніка (2004)
IMDbID 0951134
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юсов.

Вадим Іванович Юсов (20 квітня 1929, Клавдіно, Ленінградська область, РРФСР, СРСР — 23 серпня 2013, Нижньогородська область, Росія) — радянський, російський кінооператор та педагог, який завоював всесвітню популярність своєю співпрацею з режисерами Андрієм Тарковським та Сергієм Бондарчуком.

Народний артист РРФСР (1979). Лауреат Ленінської (1982) і Державної (1984) премій СРСР. Призер Венеціанського кінофестивалю (1988), триразовий лауреат головної національної кінопремії «Ніка» (1991, 1992, 2004) і володар почесної премії «Золотий орел» (2013).

Біографія

Вадим Юсов народився 20 квітня 1929 року в селищі Клавдіно Ленінградської області. 1954 року закінчив ВДІК (операторський факультет, майстерня Б. І. Волчека). З цього ж року працює на студії «Мосфільм» (у 1954 — 1957 як асистент оператора, з 1957 року — як оператор-постановник). Перша самостійна операторська робота — фільм А. А. Тарковського «Коток і скрипка»[1].

Операторська майстерність В. І. Юсова проявилося у фільмах А. А. Тарковського («Іванове дитинство», «Соляріс», «Андрій Рубльов»), Г. Н. Данелії («Я крокую Москвою», «Не журись!», «Паспорт») та С. Ф. Бондарчука («Вони воювали за Батьківщину», «Борис Годунов»).

За операторську роботу картини «Чорний чернець» Івана Диховичного удостоєний спеціального призу Венеціанського кінофестивалю «Золота Оселла».

З 1983 року — завідувач кафедрою операторської майстерності у ВДІКу.

Член журі 37-го Каннського і 45-го Берлінського кінофестивалів.

Викладав у Літній кіноакадемії Микити Міхалкова, збирався відвідати церемонію вручення сертифікатів випускникам у місті Павлово Нижньогородської області, але напередодні йому стало зле[2]. Помер 23 червня 2013 року[3].

Стиль роботи

Юсова в операторській роботі відрізняв академічний підхід, ретельний вибір натури, світла, композиції кадру, оптичних та стабілізаційних систем. Він сам є винахідником пристосувань для зйомки та специфічних рухів камери, зокрема у фільмах А. А. Тарковського «Андрій Рубльов», «Іванове дитинство», «Соляріс». У фільмі Г. Данелії «Я крокую Москвою», знята Юсовим столиця знайшла на екрані нову пластику та мальовничість. Плани міста, зняті з верхніх точок, не спішне паноромування; метушливі перехожі на статичних планах, що поспішають повз об'єктив камери; суцільний потік автомобільних світяться фар на нічних вулицях; мокрий асфальт після дощу, додали картині неповторну атмосферу та глибину.

Фільмографія

  1. 1954 — Небезпечні стежки (реж. О. Алексєєв, Є. Алексєєв)
  2. 1955 — Стрибуха (реж. С. С. Самсонов)
  3. 1956 — Звичайна людина (реж. О. А. Столбов)
  4. 1958 — Сторінки розповіді (реж. Б. Н. Крижановський, М. І. Терещенко)
  5. 1958 — Тривожна ніч (реж. Т. Березанцева)
  6. 1959 — Лейлі та Меджнун (реж. Т. Березанцева, Г. Валамат-Заде)
  7. 1960 — Коток і скрипка (реж. А. А. Тарковський)
  8. 1962 — Іванове дитинство (реж. А. А. Тарковський)
  9. 1963 — Я простую Москвою (реж. Г. Н. Данелія)
  10. 1966 — Андрій Рубльов (реж. А. А. Тарковський)
  11. 1967 — Маляр (сюжет у к/ж «Фитиль» № 63) (реж. Г. Н. Данелія)
  12. 1967 — Проблема (сюжет у к/ж «Фитиль» № 64) (реж. Г. Н. Данелія)
  13. 1969 — Не журись! (реж. Г. Н. Данелія)
  14. 1972 — Зовсім пропащий (реж. Г. Н. Данелія)
  15. 1972 — Соляріс (реж. А. А. Тарковський)
  16. 1975 — Вони воювали за Батьківщину (реж. С. Ф. Бондарчук)
  17. 1975 — Чисто англійське вбивство (реж. С. Й. Самсонов) — автор сценарію
  18. 1978 — Юлія Вревська (реж. Н. Корабов, Болгарія)
  19. 1980 — Карл Маркс. Молоді роки (реж. Л. Куліджанов)
Могила В. І. Юсова на Новодівичому кладовищі Москви
  1. 1982 — Червоні дзвони. Фільм 1. Мексика у вогні (реж. С. Ф. Бондарчук)
  2. 1983 — Червоні дзвони. Фільм 2. Я бачив народження нового світу (реж. С. Ф. Бондарчук)
  3. 1986 — Борис Годунов (реж. С. Ф. Бондарчук)
  4. 1988 — Чорний чернець (реж. І. В. Диховічний)
  5. 1990 — Будиночок на околиці (реж. Л. Куліджанов)
  6. 1990 — Паспорт (реж. Г. Н. Данелія)
  7. 1992 — Прорва (реж. І. В. Диховічний)
  8. 1993 — Анна: від 6 до 18 (реж. Н. С. Михалков)
  9. 1993 — Згадуючи Чехова (реж. Н. С. Михалков), не був завершений
  10. 1996 — Свій голос (реж. О. В. Дорман)
  11. 1999 — Відірвані від справжнього (реж. А. Ужице, Німеччина)
  12. 1999 — Що сказав небіжчик (реж. І. Масленников)
  13. 2002 — Копійка (реж. І. В. Диховічний)
  14. 2002 — Гроші (реж. І. В. Диховічний)
  15. 2009 — Підрядник (реж. О. В. Дорман)
  16. 2010 — Апельсиновий сік (реж. Андрій Прошкін)
  17. 2010 — Великий вальс (реж. В. В. Меньшов)

Нагороди та премії

Примітки

  1. ↑ Маслова Л. Оператор с пониманием // Коммерсантъ. — 2013. — 24 авг.
  2. ↑ Ушел из жизни «лучший оператор в мире» Вадим Юсов. РИА Новости. 23 серпня 2013. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  3. ↑ Оператор фильмов Тарковского Вадим Юсов скончался на 85-м году жизни
  4. ↑ Кинооператор Вадим Юсов удостоен награды за достижения в области операторского искусства. ПрофиСинема. 04.12.2012. Архів оригіналу за 16.12.2012. Процитовано 4 грудня 2012.
  5. ↑ Раздали «Орлов». 25 января 2013. Процитовано 22 січня 2013.

Посилання