Щукін Михайло Миколайович

Щукін Михайло Миколайович
Народився	1907(1907) місто Москва, тепер Російська Федерація
Помер	1995(1995) місто Москва
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	інженер-механік
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Партія	КПРС
Нагороди

Михайло Миколайович Щукін (1907(1907), місто Москва, Російська імперія — 1995, місто Москва, Російська Федерація) — радянський інженер-механік, машинобудівник, головний конструктор Харківського заводу транспортного машинобудування. Депутат Верховної Ради Української РСР 2-го скликання.

Біографія

Син Миколи Михайловича Щукіна, бухгалтера, і Щукіної (до шлюбу Колобашкіної) Тетяни Миколаївни. У 1926—1927 роках — підручний слюсаря Московської фабрики імені Свердлова.

У 1927—1931 роках — студент Московського вищого технічного училища імені Баумана.

З 1931 року працював конструктором та начальником Центрального локомотиво-конструкторського бюро Народного комісаріату важкої промисловості СРСР, в якому в 1931 році брав безпосередню участь у проектуванні потужних паровозів 1П (ФД) і 2П (ІС). Також автор проектів швидкісного паровоза типу 2-3-2 і дослідного газогенераторного теплопаровоза.

До 1941 року — заступник головного конструктора Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області. Під час німецько-радянської війни працював головним конструктором оборонного заводу у східних районах СРСР.

У 1944 році разом з групою фахівців був переведений на Харківський паровозобудівний завод (незабаром перейменований у «Харківський завод транспортного машинобудування (ХЗТМ)»), де був призначений головним конструктором з танкобудування. Брав участь у розробці танка Т-44. У 1945 році очолив роботи по проектуванню ТЕ1 — першого радянського післявоєнного тепловоза, пізніше брав участь у проектуванні ТЕ2. Під керівництвом Щукіна ХЗТМ став великою тепловозобудівною базою, але в 1968 році виробництво локомотивів було згорнуто і завод зосередився на випуску танків.

У кінці 1955 року, займаючи посаду начальника Технічного управління Міністерства важкого машинобудування СРСР, Михайло Щукін спільно з рядом інших фахівців того часу взяв участь у складанні доповідної записки про доцільність заміни паровозів на тепловози та електровози, а також припинення випуску паровозів.

Нагороди та премії

• Сталінська премія другого ступеня (1946) — за розробку конструкції легкого артсамоходу
• Сталінська премія третього ступеня (1951) — за роботу у галузі машинобудування
• орден Леніна
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• орден «Знак Пошани»
• медаль «За оборону Москви»
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
• медалі

Література

• Залізничний транспорт: Енциклопедія — Москва, 1994.