Зашихін Гаврило Савелійович

Гаврило Савелійович Зашихін
Гаврило Савелійович Зашихін
рос. Гавриил Савельевич Зашихин
Народження	8 квітня 1898; Лумпун[d], Глазовський повіт, Вятська губернія, Російська імперія
Смерть	15 жовтня 1950 (52 роки); Москва, СРСР
Поховання	Івано-Усікновенське кладовище
Країна	Російська імперія → ; СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Війська ППО СРСР
Рід військ	артилерія
Роки служби	1918—1950
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-полковник
Командування	Ленінградська армія ППО; Східний фронт ППО; Південний фронт ППО; Південно-Західний фронт ППО
Війни / битви	Громадянська війна в Росії; Радянсько-фінська війна; Німецько-радянська війна
Автограф
Нагороди
	Зашихін Гаврило Савелійович у Вікісховищі

Гаврило Савелійович Зашихін (нар. 8 квітня 1898(18980408) — 15 жовтня 1950) — радянський військовий діяч, генерал-полковник артилерії. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився 8 квітня (26 березня) 1898 року в селянській родині в селі Лумпун В'ятської губернії (тепер Унінського району Кіровської області, РФ). З 1917 року служив рядовим російської армії, учасник Першої світової війни.

З вересня 1918 р. — у Робітничо-селянській Червоній армії. Учасник громадянської війни в Росії. Служив телефоністом 2-ї запасної Пермської артилерійської бригади, з квітня 1919 року — старшина окремого важкого артилерійського дивізіону, начальник зв'язку батареї легкого артилерійського дивізіону 30-ї стрілецької дивізії на Східному і Південному фронтах. У 1922 році навчався на курсах вдосконалення командного складу.

З вересня 1922 р. — командир взводу протилітакової батареї, командир 4-го зенітного дивізіону, начальник зв'язку і спостереження батареї, командир батареї, помічник командира і командир окремого зенітного артилерійського дивізіону у місті Севастополі.

Член ВКП(б) з 1929 року.

З жовтня 1929 р. — командир 61-го артилерійського полку берегової оборони Чорноморського флоту. У 1931 році закінчив курси удосконалення вищого командного складу протиповітряної оборони (ППО).

У вересні 1933 — квітні 1935 р. — начальник 6-го відділу (протиповітряної оборони) штабу Морських сил Далекого Сходу. У квітні 1935 — 1938 р. — начальник відділу протиповітряної оборони (ППО) Тихоокеанського флоту.

У 1938 році заарештований і засуджений військовим трибуналом «за халатність на службі» до 6 місяців виправно-трудових таборів, у вересні 1939 року був звільнений і амністований, а у 1940 році судимість була знята.

З грудня 1939 — помічник начальника Управління ППО Балтійського флоту, на цій посаді брав участь у радянсько-фінській війні. З серпня 1940 року — начальник протиповітряної оборони (ППО) Червонопрапорного Балтійського флоту.

Учасник німецько-радянської війни . З серпня 1941 — помічник командувача Балтійського флоту з ППО, берегової охорони і зв'язку. З листопада 1941 року — командир 2-го корпусу ППО, з квітня 1942 — командувач Ленінградської армії ППО. З липня 1943 року — командувач військ Східного фронту ППО, з квітня 1944 — командувач військ Південного, з січня 1945 — Південно-Західного фронтів ППО.

У 1945 — 1950 р. — командувач військ Південно-Західного округу ППО (Українська РСР).

У 1950 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій Військовій академії імені Ворошилова.