Щербиніни

{{{Рід}}}

Щербиніни — давній російський та український дворянський рід, що походив з тверських бояр .

Рід Щербиніних записаний до VI частини Дворянських родовідних книг Московської[1] та Псковської губерній.

Походження та історія роду

Походить від Анофрія, вихідця «з німець», який служив за великого князя тверського Всеволода Олександровича (1346—1365) боярином. Праправнук його Василь Гнатович був прозваний Щербиною, а нащадки його стали називатися на російський лад Щербиніними або Щербініними. За жалуваною грамотою великого князя Василія III Івановича, Дмитро Іванович Щербинін з дітьми Постником, Іваном, Порошею[2] та Назимом отримали (7 березня 1523 року) до старого їхнього маєтку: сільце Полиця в Которському цвинтарі та села Цивільово та Пріснецове з починками у Лоському цвинтарі Шелонської п'ятини[3] .

Яків Мефодійович Щербинін загинув під Казанню (1552), його ім'я записано до синодика Успенського Кремлівського собору на вічне поминання. За опричниною страчений Василь Іванович — міський тисячник 2-ї статті з Великого Новгорода, дворянин 1-ї статті на Земському соборі (1566), страчений (1571—1574)[4][5] .

Василь Іванович так Григорій Васильович були учасниками цілого ряду битв у Смутні часи: останній був убитий під час облоги Москви поляками (1610). Онук Григорія Васильовича, Матвій Якович був відомим воєводою в другій половині XVII століття. Відомі були своїми військовими подвигами, особливо у війні з турками, і сини Матвія Яковича — Григорій та Михайло . Нащадки роду Щербмніна простежуються в українській Таврії та Волгоградській області.

Шербиніни Харківщини

Родоначальник

Григорій Матвійович Щербинін — за службу батька Матвія одержав від московських царів Івана та Петра Олексійовичів маєток в Пусторжевському повіті Московської губернії, в Туровському стані сільце Косьянове та інші, на які видано грамоту 22 березня 1683 року, з приводу чого всі особи цього роду перебували в числі потомствених дворян Московської губернії, внесених до 6-ї частини дворянської родовідної книги

Друге покоління
Третє покоління
Четверте покоління
П'яте покоління
  • Петро Андрійович (помер до 1825 року) — гвардії штабс-капітан.
    • діти:
      • Павло Петрович
      • Марія Петрівна (нар. 1812).
      • Софія Петрівна (нар. 1814).
  • Михайло Андрійович (нар. 14 грудня 1793 року) — полковник (з 1824).
    • Дружина: Єлизавета Петрівна, донька сенатора Павла Каверіна, начальниця Полтавського інституту шляхетних дівчат;
    • діти:
      • Катерина Михайлівна.
      • Павло Михайлович (нар. 26 квітня 1826 року).
      • Андрій Михайлович (нар. 12 вересня 1829 року).

Щербиніни клопотали про внесення їх до тієї ж 6-ї частини Дворянської родовідної книги по Харківській губернії, та на підтвердження дворянських прав запропонували такі документи:

  1. Дворянська грамота Московських Дворянських Зборів, видана полковнику Андрію Петровичу Щербиніну 24 лютого 1792 року з інформацією, що і його рід внесено до Дворянської родовідної книги Московської губернії.
  2. Указ про відставку полковника Генерального Штабу Олександра Андрійовича Щербиніна 27 жовтня 1816 р. за № 1406.
  3. Патент від 31 грудня 1824 року за № 451 про присвоєння Михайлу Андрійовичу Щербиніну військового звання полковника.
  4. Алфавітний список, виданий від Харківського Повітового дворянського ватажка в липні 1825 року про родину Щербиніних, в якому значиться Олександр Андрійович Щербинін, має вік 33 років; Михайло Андрійович, 30 років та померлого їхнього брата гвардії штабс-капітана Петра діти: Марія (13 років) та Софія (11 років).
  5. Указ про відставку полковника Михайла Андрійовича Щербініна від 18 серпня 1826 року за № 469.
  6. Метричне посвідчення Харківської Духовної Консисторії від 18 вересня 1845 року за № 6236 про народження Михайла Андрійовича Щербиніна 14 грудня 1793 року.
  7. Метричне свідоцтво тієї ж Консисторії 17 червня 1844 року за № 4124 про народження Павла Михайловича Щербиніна 26 квітня 1826 року та метричне свідоцтво тієї ж Консисторії за № 4123 про народження рідного його брата Андрія Михайловича 12 вересня 1829 року[9][10][11].

Опис гербів

Герб Щербиніних 1785 р.

У Гербовнику Онисима Титовича Князєва 1785 року є зображення двох печаток представників роду:

  1. Герб генерал-поручника (1771), сенатора, депутата від міста Пскова до Комісії про створення нового уложення Євдокима Олексійовича Щербиніна: щит поділений вертикально на дві частини. У правій частині, у червоному полі, зображені срібні вгорі зірка, а внизу півмісяць рогами вгору (польський герб Леліва). У лівій частині, в синьому полі, наполовину чорний орел із золотим скіпетром у лівій лапі. Щит увінчаний дворянським шоломом з короною, з низу якої виходять дві руки в латах, що тримають по одному мечу вістрям вгору. Колірна гама палатки не визначена.
  2. Герб Щербиніних: у червоному полі щита срібне крокви із золотою облямівкою. Над кроквою дві золоті лілії, а під кроквою одна золота лілія. Навколо щита фігурна віньєтка (дворянський шолом, корона та палатка відсутні)[12] .

Герб. Частина ІІ. № 37

Щит розділений перпендикулярно на дві частини, з них у правій горизонтальній розрізаній надвоє, зображені: вгорі в блакитному полі восьмикутна Зірка срібна, а внизу в червоному полі золотий Півмісяць рогами звернений вгору; у лівій частині в срібному полі видно половину чорного Орла одноголового в золотій Короні, що тримає в лапі Меч.

На щиті дворянський коронований шолом. Нашлемник: дві Руки в латах виходять із дворянської Корони, що тримають по одному Мечу вістрям вгору піднятому і на Короні три страусових пера. Намет на щиті блакитний і червоний підкладений золотом. Герб роду Щербиніних внесено до Частини 2 Загального гербовника дворянських пологів Російської імперії, на сторінці 37.

Відомі представники

  • Щербинін Єлізарій Михайлович — московський дворянин (1658).
  • Щербинін Іван Михайлович Великий — стряпчий (1658—1668).
  • Щербінін Іван Михайлович Менший — московський дворянин (1660—1677)[13] .

Примітки

  1. ↑ Московское дворянство. Алфавитный список дворянских родов с кратким указанием важнейших документов, находящихся в родословных делах Архива Московского Дворянского Депутатского Собрания. — Москва : Тип. Л.В. Пожидаевой, 1910. — С. 503.
  2. ↑ Сост. А. В. Антонов.  Акты служилых землевладельцев XV — начала XVII века. Т. IV. М., Изд. Древлехранилище. 2008 г. Шербинины. Грамота № 499. стр. 384. ISBN 978-5-93646-123-1.
  3. ↑ Сост. А. В. Антонов.  Акты служилых землевладельцев XV — начала XVII века. Т. IV. М., Изд. Древлехранилище. 2008 г. Шербинины. Грамота № 499. стр. 384. ISBN 978-5-93646-123-1.
  4. ↑ Сост. А. В. Антонов. Памятники истории русского служилого сословия. — М.: Древлехранилище. 2011г. Рец. Ю. В. Анхимюк. Ю. М. Эскин. стр. 202; 224. ISBN 978-5-93646-176-7. //РГАДА. Ф.201. (Собрание М. А. Оболенского). Оп. 1. Д. 83.
  5. ↑ КИН. доц. А. Л. Корзинин. О персональном составе опричного двора Ивана Грозного. Научная работа. СПб-гос.ун. SPIN-код 7986-8603.
  6. ↑ Петр Щербинин
  7. ↑ Андрей Щербинин
  8. ↑ София Дмитриевна Щербинина (Веселовская)
  9. ↑ Щербинин Андрей Петрович
  10. ↑ Рід: Щербини
  11. ↑ Яковенко Г. Г. Соціально-економічне становище гувернерів у дворянських родинах Харківської губернії наприкінці XVIII — першій половині XIX століття // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті: зб. наук. пр. / Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара, Каф. історії України ; [редкол.: Світленко С. І. (відп. ред.) та ін.]. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2012. — Вип. 10. — С. 23–31.
  12. ↑ Сост. А. Т. Князев. Гербовник Анисима Титовича Князева 1785 года.  Издание С. Н. Тройницкий 1912г. Ред., подгот. текста, послесл.   О. Н. Наумова. — М. Изд. «Старая Басманная». 2008г. Щербинины. стр. 211. ISBN 978-5-904043-02-5.
  13. ↑ Алфавитный указатель фамилий и лиц, упоминаемых в Боярских книгах, хранящихся в I-ом отделении московского архива министерства юстиции, с обозначением служебной деятельности каждого лица и годов состояния, в занимаемых должностях.  М., Типогр: С. Селивановского. 1853 г. Щербинины. стр. 484.
  14. ↑ Щербинин, Александр Андреевич // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

Література