|
Щербінін Євдоким Олексійович
Євдоким Олексійович Щербінін (1728, Харків, Харківський полк — 1783) — державний діяч Російської імперії, перший губернатор Слобідсько-Української губернії (1765—1775), генерал-аншеф, сенатор, генерал-губернатор Харківського, Воронізького, Орловського, Смоленського намісництв. Дід російського поета Дениса Давидова. ЖиттєписПоходив із російського роду Щербініних, що вів родовід від тверських бояр. Освіту здобув удома. У 1762-1765 роках очолював Комісію про Слобідські полки, де безпосередньо від імені імператриці Катерини II керував процесом ліквідації козацьких полків Слобідської України та впровадженням на цих землях губернського поділу[2]. Унаслідок ліквідації слобідських полків 18 січня 1765 року імператриця Катерина II видала указ про створення на їхньому місці Слобідсько-Української губернії. Першим губернатором цієї адміністративної одиниці було призначено Євдокима Щербініна[3]. Керував зведенням фортець Дніпровської лінії. Історик Дмитро Багалій пише, що Євдоким Щербінін домігся від білгородського єпископа Самуїла (Миславського) у 1769 році початку проповідей у харківських церквах. Губернатор писав єпископу[4]:
Оригінальний текст (рос.)
Пятый год течёт, как город Харьков сделан губернским, однако же все это время в высокоторжественные, господние, богородичные и храмовые праздники не слыхать было ни единожды проповеднического гласа… На вимогу Щербініна єпископ Самуїл поділив Харківську протополію на Харківську та Валківську. Було налагоджено проведення проповідей на церковні свята у Харкові[4]. Євдоким Щербінін зустрічався з українським філософом Григорієм Сковородою. Губернатор пропонував Сковороді зайнятися «поважною справою», а не «дрібницями», на що отримав відмову[5][6]. Щербінін брав активну участь у дипломатичному оформленні перемоги Росії у війні проти Османської імперії 1768—1774 років. Розробляв та підписав у 1772 році від імені Російської імперії (разом з Василем Долгоруковим) Карасубазарський трактат, що закріплював незалежність Кримського ханства від Османської імперії[7][8]. У 1775 році звільнений з посади губернатора Слобідської України. Замість Щербініна на посаду призначено Дмитра Норова. У 1778 році був генерал-губернатором Орловського намісництва, 1778—1779 — Смоленського, 1779—1782 — Воронізького та Харківського намісництв. На території Харківського намісництва був головним постачальником горілки до непривілейованих, тобто таких, що не мають права самостійно виготовляти напій, міст і сіл. У 1779—1783 роках щороку постачав у середньому по 1971 відро (по 12,3 літра) горілки за 64 копійки/відро в Чугуїв і 625 відер за 68 копійок/відро в Старий Салтів. За ці роки Щербінін продав усього 150 тисяч літрів горілки[9][10]. Помер 1783 року. Сім'яБув одружений з Олександрою Осипівною Барятинською[1]. У шлюбі народилися:
НагородиВшанування пам'яті 20 серпня 2004 року в Харкові біля будівлі Харківської ОДА, на вулиці Сумській, 60, було відкрито пам'ятник Євдокимові Щербініну. 28 серпня 2022 року внаслідок обстрілу Харкова російськими військами в ході російського вторгнення в Україну пам'ятник був частково пошкоджений: від нього відірвало бюст Євдокима Щербініна[12]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
