|
Старий Салтів
Стари́й Са́лтів — селище в Україні, центр Старосалтівської селищної громади Чугуївського району Харківської області. Географічне розташуванняСелище міського типу Старий Салтів знаходиться на правому березі Печенізького водосховища (річка Сіверський Донець), через яке є дамба і міст. Селище складається з двох частин, рознесених на 1 км і розділених великим лісовим масивом (дуб). Через селище проходить автомобільна дорога Т 2104 на Вовчанськ, за 2 км нижче за течією розташоване село Молодова. НазваНазва села епонімно виходить від фольклорного слова тюркського походження «салтанъ»: султан, володар, цар. Саме тут, неподалік, на правому березі у ранньому середньовіччі знаходилося протомісто із місцем проживання та керування місцевістю ставлеником Хазарського каганату. Розкопки, розпочаті у 1900 році на правому березі Сіверського Дінця, виявили спочатку могильник, а пізніше селище та городище VIII-Х століть. Матеріали розкопок дали назву особливій салтівській культурі, залишеній племенами аланів та протоболгар, що входили до складу поліетнічного племінного об’єднання — Хозарського каганату. Історичні відомостіІз Салтівською культурою пов'язують предків сучасних жителів Північного Кавказу та Дагестану. Серед давньосалтівського населення VIII-Х століть були навіть металурги-ремісники, які займалися видобутком і обробкою металів. Про це свідчать знахідки, знайдені неподалік від селища, розташованого біля села Старий Салтів, де були виявлені залишки сиродутного горна для отримання заліза. Він був виліплений з глини з великою домішкою піску і встановлений в неглибокій прямокутної ямі.[2] Хозари, алани, скіфиЗнаходять тут і сліди трипільської культури, а також скіфів і хозар. Оскільки ці місця у VI столітті н. е. були основним північним форпостом Хазарського царства, сюди везли данину хазарам з Києва і князівств Київської Русі[3]. Заснування селаМістечко Салтів вперше згадується як старе городище в Книзі Великому Кресленню у 1627 році, а в 1639 р. його заселили козаки гетьмана Якова Остряниці. З їх відходом у 1641 р. Салтів знову згадується як городище на високому правому березі річки Сіверський Донець, і тільки у 1650 р. тут починають нести службу чугуївські станичники. У 1652 р. царський указом тут поселені 19 дітей боярських. У 1660 році на старому городищі і старих кам'яних підставах ще древньої хозарської фортеці, тут зводиться новий дерев'яний острог. Батьківщина донського отаманаОдним з перших жителів слободи Салтів був Опанас Абакумович Булавін, що також походив з дітей боярських і з 1659 року був записаний в рейтари. На 1660-й рік він вже значився у Салтові «з пищаллю»[4]. У сім'ї в Опанаса Булавіна було троє синів, старший Федір народився близько 1653 року і, швидше за все, не в Салтові. А ось брати його Іван (1660 р.н.) і Кіндрат Булавін (1667 р.н.) однозначно народилися у Салтові. Відсутність земельного наділу змусило Панаса Булавіна 1675 року просити у царя Олексія Михайловича виділити йому землю[5]. В якому точно році поки невідомо, але земля при селі Салтів йому була нарізана. Проте, на 1686 рік Опанас Булавін вже втік з сім'єю на Дон, де був обраний отаманом у станиці Трьохізбянській[6] — звідти і починається «зарахування» Булавіних до донського козацтва[7]. Кіндрат Булавін у 1703 році буде обраний отаманом у місті Бахмуті[8], а у жовтні 1707 року очолить повстання проти московського уряду.[9] Ст. Салтів у XIX—XX століттіЗа даними на 1864 рік у казенній слободі, центрі Старосалтівської волості Вовчанського повіту, мешкало 2544 особи (1254 чоловічої статі та 1290 — жіночої), налічувалось 448 дворових господарств, існували православна церква, винокурний та цегельний заводи, відбувалось 4 щорічних ярмарки[10]. Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 6538 осіб[11]. Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 219 людей[12]. У 2000 році селищу присвоєно статус смт. У 2016 році було створено ОТГ із центром у смт. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», селище увійшло до складу Старосалтівської селищної громади.[13] 19 липня 2020 року в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Вовчанського району увійшло до Чугуївського району[14]. Російсько-українська війна2 травня 2022 року Старий Салтів з боєм було звільнено з-під російської окупації. Однак російське командування наказало провести контратаку в спробі повернути контроль над утраченим населеним пунктом[15]. Населений пункт обороняли бійці окремої бригади територіальної оборони міста Харкова[15]. Російська група мала не менше трьох танків, сім бойових машин піхоти та декілька бронетранспортерів МТ-ЛБ (50°05′50.2″ пн. ш. 36°46′33.9″ сх. д. / 50.097278° пн. ш. 36.776083° сх. д.)[15][16]. Бронетехніка та танк були знищені з гранатометів. Танк Т-90М «Прорыв» був знищений бійцями ЗСУ Харківського 227 батальйону 127-ї бригади ТРО гранатометом «Carl Gustaf». Від ураження російського танка відбулася детонація боєкомплекту, яка зірвала башту[15]. 23 вересня 2024 року російськими військами було завдано удару з РСЗВ "Торнадо-С", внаслідок чого було пошкоджено службовий автомобіль та поранено трьох поліцейських, один з яких отримав важкі поранення[17]. Економіка
Пам'ятки
ТуризмСалтівська культура є своєрідним брендом Харківської області, що притягає до себе все нових і нових шанувальників старовини. У ранньому середньовіччі неподалік від селища на березі Сіверського Дінця був протогород, де жили і управляли навколишньою територією ставленики Хазарського каганату. Величезне, за мірками того часу, салтівське городище площею бл. 120 гектарів, розташоване неподалік, в південній частині Верхнього Салтова, археологи вважають стародавнім містом Сарада.[19] Городище, що було населене аланами, болгарами і хозарами, складається з фортеці і прилеглого до нього великого селища. З трьох сторін їх оточували земляні вали та рови, східний схил через велику крутизни був практично недоступний. могильники. Разом з могильниками VIII-Х століть, що розташовані по берегах ярів, городище належить до археологічних цінностей світового значення. За останні 120 років після перших розкопок археологи дослідили більше трьох сотень катакомбних та ямних поховань і кінських могил. Велика частина знахідок - кераміки, кінської збруї, зброї, прикрас - зберігається зараз у Музеї археології та етнографії Слобідської України при Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна та в Харківському історичному музеї. «Печенізьке море»Водосховище, назване на честь стародавніх племен, які жили в цих краях, було створено в 1964 р. та заповнювалося водою кілька років. Його облаштували на місці невеликого водоймища — Кочетоцького водосховища. Зараз водна гладь цього штучного моря — улюблене місце відпочинку багатьох харків'ян. Оскільки Печенізьке водосховище розташоване поблизу селища Старий Салтів, то друга його назва — Салтівське море. Згідно Повісті временних літ, в 968 році печеніги вперше вторглися на Русь і взяли в облогу Київ. Князь Святослав у цей час воював проти Болгарського царства, але повернувся, дізнавшись про лихо в столиці, і прогнав завойовників. Протяжність «Печенізького моря» від гирла річки Стариці, що впадає в Сіверський Донець, до греблі біля села Печеніги — 70 кілометрів. Ширина штучного моря в окремих місцях три кілометри, глибина місцями досягає 20 метрів. Площа водної поверхні — понад 86 квадратних кілометрів, а ємність — понад 500 мільйонів кубометрів. Водосховище зайняло заплавну і частково піщану тераси. У величезній чаші води утворилася своєрідна берегова лінія. Західний берег крутий, порослий листяним лісом, східний — низький, з переважанням соснових лісів. Взимку водосховище промерзає на глибину до 40 сантиметрів.[19] На мальовничих берегах Салтівського моря розташовано безліч великих санаторіїв і будинків відпочинку. Колишні бази відпочинку заводів ім. Малишева, «Комунар», «Серп і молот», підприємства «Міськелектротранс» і Харківського державного авіаційного підприємства[20] зараз перейшли у приватну власність. Працює п'ять яхт-клубів (перший і основний — «Фрегат» ЗТМ ім. Малишева, відкритий наприкінці 1960-х років), є кілька пляжів по обох берегах водосховища. Цікаві фактиТопонімічна назва «Старий Салтів» історично невірна. Старим якраз є просто село Салтів, званий зараз Верхній Салтів. Він як мінімум на 550 (з урахуванням аланского поселення — більш ніж на 900 років) древніший як населений пункт, ніж заснований тільки у XVIII столітті новий Салтів, наразі званий Старим[джерело?]. Галерея
Люди
Див. також
Джерела
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
