|
Штинда Микола Миронович
Мико́ла Миро́нович Шти́нда (5 грудня 1978 — 20 серпня 2014) — старший сержант 24-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Життєвий шляхНародився 1978 року в селі Долішнє (Стрийський район, Львівська область). У батьків був третьою дитиною, ріс зі старшими братом й сестрою. Закінчив 9 класів Долішненської школи, Львівський технікум радіоелектроніки. Протягом 1996—1997 років у місті Бердичів проходив строкову службу в ЗСУ. 2000 року виїхав у Португалію на заробітки, де познайомився з майбутньою дружиною Наталею, з якою 2002-го повернулися в Україну та одружилися. 2003 року в подружжя народився син Василь, 2008-го — син Роман. Протягом 2004—2014 років працював у торговій сфері, менеджер зі збуту. 2013 року був активним учасником Революції Гідності, неодноразово їздив до Києва. Вернувся живим після розстрілів 18—21 лютого 2014. Мобілізований у травні 2014-го, старший сержант, заступник командира бойової машини-навідник оператор 24-ї окремої механізованої бригади. 20 серпня 2014 року дві повітряно-десантні роти 234 ДШП разом з окремими контрактниками 104 ДШП, а також підсилені 6—8 танками 35 ОМСБр, вибили українських військовиків 24 ОМБр з блокпостів «Гагарін» та «Поступ», що були розгорнуті на висотах під Георгіївкою.[1] Українське командування зрозуміло, що бій іде з регулярними підрозділами російської армії і викликало повітряну підтримку. Вилетіло дві пари Мі-24 зі складу 7 ОПАА. Після того як перша пара відпрацювала по висоті, зайнятій російськими підрозділами, через брак координації друга пара відправилась летіти туди ж, і один Мі-24П був збитий. Загинули майор Олег Бірюк та капітан Антон Родіонов.[2] Після вильоту авіації, по висоті прямою наводкою відкриває вогонь артилерія 30 ОМБр. Десантники 234 ДШП зазнали втрат — загинув командир роти капітан Антон Короленко та до взводу десантників. Російські сили були змушені відступити, залишивши командирський БМД-2К (б/н 275)[3][4][5] на висоті «Гагарін», та БМД-2 (б/н 284)[4][6] і вантажівку КамАЗ з боєприпасами на б/п «Поступ». Микола Штинда загинув внаслідок артилерійського обстрілу бойової позиції підрозділу. Тоді ж поліг солдат Білоус Сергій Степанович. Без Миколи лишились мама, дружина, двоє синів, старша сестра.[7] 31 серпня 2014-го похований у закритій труні в селі Долішнє. Старший син Василь вирішив теж стати військовиком — пішов на навчання до Київського військового ліцею імені Богуна. Надалі — курсант Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Нагороди та вшануванняЗа особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
