|
Шкельонок Микола ЙосиповичШкельонок Микола Йосипович (1899, c. Пекотине, Дісненський повіт, Вільнюська губернія — 1946) — білоруський громадський, військовий та політичний діяч, історик, журналіст. ЖиттєписУ 1932 закінчив Вільнюський університет, за освітою юрист. Один із засновників студентської організації «Скарынія» у Вільнюському університеті. Працював юристом у Вільнюсі. З 1934 — член правління Білоруського інституту економіки та культури, а з 1935 — Президії Білоруського національного комітету у Вільнюсі. Брав участь у виданні журналів « Студэнцкая думка» та «Калоссе». У 1936 став одним із засновників Білоруського національного фронту, членом редакції її органу — газети «Беларускі фронт». 15 червня 1940 незаконно перетнув литовсько-німецький кордон. Входив до складу керівництва Білоруського національного центру, редагував газету «Раніца» з березня 1942 — головний редактор. Брав участь у роботі білоруських курсів у Празі та у складанні підручника з німецької мови для білорусів Петра Бакача. З 1943 обіймав посаду першого віце-президента Білоруської центральної ради (БЦР), був редактором «Беларускай газеты», бюлетеня «Беларуская карэспандэнцыя». Учасник ІІ Загальнобілоруського конгресу в Мінську (червень 1944). Член Білоруської партії незалежності[2]. З липня 1944 в Берліні був 2-м секретарем БЦР. З березня 1945 — у Польщі. У 1945 повернувся до Білорусі, щоб зміцнити організацію «Чорны кот». Миколу Йосиповича прозвали «Скляний». Був призначений командиром загону. Загін «Скляного» був відправлений на Борисівщину, але по дорозі загін потрапив у засідку, організовану радянськими спецслужбами. Після запеклого бою вижили лише 7 із 32 бійців загону Шкельонка, а сам Микола Йосипович був важко поранений та заарештований радянськими органами державної безпеки. За деякими даними, помер у мінській тюремній лікарні МДБ, за іншими, на початку 1946 засуджений до смерті. Твори
Примітки
Посилання
Джерела
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
