До 2020 року центр територіальної громади, якій підпорядковане с. Комарівка.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської територіальної громади.[2]
Населення — 1161 людей, станом на 2022. Дворів — 403.
Перша писемна згадка за версією радянської енциклопедії - 1475, за деякими польськими джерелами - 1457 рік.
Село кілька разів було знищене війнами. Під час облоги 1626 року Бережан - турками, село було зруйноване на 84%[3]. в тому числі й дерев'яна церква.
Люди збудували нову церкву, що простояла до 1904 року, котру розібрали й збудували більшу, муровану, через те, що попередня церква була старою та малою. А у 1907 році нову церкву відкрито.
Є перекази що ще на початку 19 сторіччя довкола Шибалина росли великі густі ліси. Теперішні поля, вершини чи пасовиська Гнибидівка, Варчичка, Вічківка, Ціцьора - були вкриті лісами.
З півночі були непроходимі трясовиння-мочарі, на що вказує і сучасна назва поля - Топилиська.
Не минула Шибалина і страшна пошесть холери, що шаліла в усій Україні всередині 19 сторіччя. Тоді в селі вимерла майже половина людей. Ще донедавна раз в рік йшла процесія з церкви до окремого "холеричного цвинтаря", щоб помолитися за душі тих, хто там похований у великій могилі односельчан.
Впродовж Першої світової війни, село зазнало катастрофічного знищення. обернувшись у велику руїну: окопи. стрілецькі шанси, тисячі ям від гарматних стрілень, та безліч загиблих з обох сторін фронту.
По Першій світовій війні ще плямистий тиф також скосив одну третину населення Шибалина.
Діяли у Шибалині з 1910 року читальня «Просвіта» та пожежно-гімнастична організадія «Січ».
В 1929 році в центрі села люди збудували читальний дім, у якому примістились також: споживча кооператива "Вигода", товариство "Сільський Господар" із "Хліборобським вишколом", "Крєлитівка", "Союз Українок", т-во "Луг", аматорський гурток, церковний хор, просвітянський доріст, навіть молочарська станиця.
У 1932—1939 роках функціонувала жіноча господарська школа, з однорічною програмою навчання.
Розташовувалася приблизно там де є зараз церква святого Юрія. Розібрано школу радянською владою, а каміння забрано у колгосп.
Кількість учениць постійно зростала. Були між ними дівчата з Холмщини, Волині, Лемківщини, Поділля.
Навчання починалося в січні, а закінчувалося в грудні.
За час існування школи у ній учителювали: Стефа Дидиківна, Неоніля Мигоцька-Тершаковець, І. Іванчук. Марійка Гузар, Марійка Терлецька, Ольга Кульматицька-Баран,
Олімпія Попович-Васьків, інж. агр. Богдан Соболта, агр. Олександер
Гудзяк. Іванна Басальська-Самофал.
Школа існувала до розпаду Польщі. І за тих сім років, школу закінчили 160 дівчат з усіх закутків Західної України.
Радянська влада не дозволила її відновити.
Це була єдина жіноча господарська українська школа на заході України.
Фіґура Матері Божої (2001) (на подвір'ї храму Івана Богослова за проектом Василя Павука),
Скульптури святих Петра і Павла (2004, автор Василь Павук) (на подвір'ї храму Іоана Богослова),
На території Шибалина є три цвинтарі:
Основний (49.440031, 25.006827) біля храму святого апостола і євангеліста Іоана Богослова
Польський (49.452642, 24.990327) біля траси М30
Холеричний (49.457932, 24.989863) на північний захід від центра села
Пам'ятки
Пам'ятний хрест на честь скасування панщини (19 ст.(≈1848 рік)) (знаходиться на подвір'ї храму Івана Богослова),
Хрест скорботи і слави височить на вершині гори Лисоня, встановлений у 1994 році, як данина світлій пам'яті українських січових стрільців. На мармурових плитах викарбувані імена полеглих героїв. Поруч із Хрестом збудована Капличка для відправ і молитви, яку у 2016 році розмалювали художники Тернопільщини Олег та Віталій Шупляки, Богдан Бринський, Михайло Дирбавка, Микола Шевчук та керівник проекту Богдан Ткачик[6]. У 2007 році біля підніжжя Хреста скорботи і слави було встановлено Державний Прапор України, в 2008 — стенд Пам'яті.
Памятник-хрест на честь Української Незалежності (знаходиться у центрі села) встановлено у 2006 році.
За кошти колгоспу на виконання вказівки компартії 1980 році споруджено великий пам'ятник радянському воїну визволителю на котрому напис "Вони загинули від рук буржуазних націоналістів" та перелік кількох прізвищ. Автори пам'ятника (В. Бережков і В. Трачук). З часу проголошення незалежної України написи були заштукатурені. Пам'ятник стояв без жодних написів та символізував воїнів, котрі воювали під час Другої світової війни проти фашистських загарбників. Виконуючи закон України про декомунізацію, цей пам'ятник як радянський символ, як згадка про панування тут радянського союзу - місцевою владою у 2022 році знесено.
Роман Шухевич, Микола Лебідь, Ганна Дидик, Василь Старух, Дмитро Миронів, Степан Бандера у хаті Ганни Дидик 1929 рік.
Чи можемо дозволити собі висловити припущення, що відбулося засідання та створення ОУН в Шибалині (в складі 6-7 осіб, шестеро за столом і хтось фотографував), а вже потім відбулося ширше засідання у Відні, в складі 14 осіб?
Невже саме в селі Шибалині створено ОУН в 1929 році?