До 2020 року було підпорядковане Куропатницькій сільраді. Ще раніше утворювало окрему сільську раду. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади.[2]
За версією, поданою М. Крищуком, назва села Баранівка походить від того, що місцеві мешканці доглядали овечі отари князів Сєнявських[4]. За іншою версією — назва поселення походить від власника на прізвище Баран[5].
Польська назва — пол.Baranówka — вживалася у часи польської окупації краю.
Географія
Розташоване на правому березі річки Ценівка, притоки Золотої Липи басейну Дністра. Баранівка розташована за 8 км від районного центру і залізничної станції Бережани.
До Першої світової війни в селі діяло товариство «Просвіта». У 1908 році головою Баранівської «Просвіти» був Григорій Тарновий, входило 3 члени[9].
Під час І світової війни у ході так званого Брусиловського прориву поблизу села по річці Золота Липа пролягала лінія фронту, багато будівель було зруйновано. Жителі Баранівки Іван Демків, Михайло Зозуля, Іван Михайлюк, Ілько Турчин воювали в Леґіоні УСС, згодом — в УГА.
З початком польської окупації Галичини у селі було утворено окрему сільську гміну Баранівка.
Село постраждало від польської пацифікації. Зазнали тортур від поліції Іван Завойовський, Леон Зозуля, Ярослав і Володимир Івахіви, Михайло Оберський, Томко Стефінів. У 1930-ті на Великдень на знак протесту проти пацифікації вивішували на дзвіниці синьо-жовтий прапор.
У Баранівці діяв осередок ОУН, до якого належали Гриник, Гузар, Карабаник; працювали філії «Просвіта» та інших товариств, кооператива.
Внаслідок адміністративної реформи у Другій Речі Посполитій Баранівка з 1 серпня 1934 року до початку радянської анексії Західної України перебувала у складі Бережанської гміни[10]. 1935 року в селі відновлено читальню «Просвіта» (голова Михайло Швець), при якій діяли хор і аматорський драматичний гурток за участю Павла Гриника, Володимира та Ярослава Івахових, Івана Стефініва, Софії Турчин й інших.
У 1939–1941 роках радянська влада вивезла в Сибір Ольгу Бабухівську, Петра Завойовського, Івана, Марію і Ярослава Стефінівих.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії Володимир Галас (1914—1944), Михайло Шиманський (1918—1945). радянська влада репресувала, згодом реабілітувала Розалію Блащук (1896 р. н.), Климентія Коника (1988 р. н.), Степана Кулебу (1913 р. н.), Федора Мушку (1906 р. н.), Марію Пашковську (1925 р. н.), Ольгу Романюк (Бабухівську; 1921 р. н.), Ярослава Стефініва (1918 р. н.), Михайла Фортуну (1891 р. н.).
Після відступу фронту тривала боротьба місцевого українського підпілля. Під час облави в бою з енкаведистами загинули вояки УПА Петро Гузар (1923 р. н.), Альбін Зозуля (1921 р. н.) Леон Зозуля (1923 р. н.), Василь Кулеба (1923 р. н.); Богдан (1921 р. н.) та Іван Михайлюки; у 1944 р. — брати Іван (1923 р. н.) і Павло (1924 р. н.) Турчини (члени Юнацтва ОУН). 19 березня1946 року на окраїні села оперативна група МВС виявила криївку, у якій перебували вояки УПА. Під час перестрілки було вбито заступника референта СБ Центрального проводу ОУН «Ромка» і двох його охоронців. 27 червня1947 року в Баранівці невідомі люди повісили голову сільради. Наступного дня загін МДБ зробив облаву. Нічого не знайшовши, арештував у селі 18 осіб.
Лише у березні 1949 року в селі вдалося насильно організувати колгосп. З місцевих селян у ньому головували Ілля Турчин та Володимир Дмитрів. Згодом колгосп об'єднали з господарством села Куропатники, а у 1990-их роках розпаювали.
Від 28 квітня2012 року село належить до виборчого округу 165[15]. Виборці Баранівки приписані до виборчої дільниці № 610025, котра розташована у актовій залі місцевого Народного дому[16].
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.
На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.
До розформування у селі діяла загальноосвітня школа І ступеня. Нині працює бібліотека.
У міжвоєнний період, у 1935—1939 роках, діяла 4-класова школа. Тут вчителювала пані вчителька Наружальська. Школа відновила роботу після Другої світової війни. Протягом 1950–1960-х років кількість учителів у семирічній школі зросла, але через різке зменшення числа учнів школу в 1977 року довелося закрити.
Пам'ятки
У селі є церква Пресвятої Богородиці з 1906 року, мурована. Була відновлена після радянського антирелігійного терору у кінці 1980-х років.
У селі є пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року. Також у 1991 році насипана символічна могила УСС.
У 1990-их роках встановлено фігуру Пресвятої Богородиці.